Вы здесь

Оцінка фізіологічних механізмів пристосу-вання діяльності серцево-судинної системи людини до розумових навантажень

Автор: 
Бернада Вікторія Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U002922
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Характеристика контингенту обстежених
Обстежено 260 практично здорових студентів медичного та біологічного факультетів Ужгородського національного університету чоловічої статі віком від 17 до 22 років. На момент обстеження суб'єкти не пред'являли скарг на здоров'я, при зовнішньому обстеженні патологічних змін не виявлено. До обстеження не залучали осіб із спортивним розрядом та осіб, які регулярно займалися спортом. Перед обстеженням студентів запитували про самопочуття (наявність головного болю, запаморочення при зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне, фізичну стомленість), вживання медикаментів, алкоголю, кави за попередню добу з метою виключення таких осіб із дослідження.
2.2. Реєстрація показників центральної гемодинаміки
У даній роботі параметри центральної гемодинаміки визначали методом тетраполярної грудної реографії за Kubicek [1977] у модифікації Ю.Т.Пушкаря [1981] . Для реалізації методу в роботі (рис.2.1.) використовували наступні прилади та матеріали: апаратно-програмний комплекс "Варіокард", електроди, що виготовлені з металевої обмотки кабелю і нашиті на еластичну стрічку, сантиметрову стрічку для вимірювання відстані між електродами.

Рис.2.1. Схема накладання електродів при тетраполярній грудній реографії.
Для визначення систолічного та хвилинного об'ємів крові проводили калібровку масштабу запису, підготовку пацієнта і накладання електродів за стандартною тетраполярною схемою: на шию та на грудну клітку на рівні processus xiphoideus накладали парні електроди (зовнішні несучі та внутрішні зйомні) та вимірювали відстань між серединами зйомних електродів по передній поверхні грудної клітки, значення якої вводилось у комп'ютер. Величина базового імпедансу детектувалася автоматично апаратно-програмним комплексом (рис.2.2.).
В результаті автоматизованого опрацювання грудної тетраполярної реограми та її першої похідної прилад визначав характерні точки, які були використані для розрахунків показників центральної гемодинаміки (табл.2.1).

Рис.2.2. Інтегральна та диференціальна реограми.

Таблиця 2.1
Основні параметри реограми

ПозначенняПАРАМЕТРРозмірність ZБазовий імпеданс Ом СТривалість серцевого циклу Сек AТривалість висхідної частини Сек ВТривалість низхідної частини Сек A1Тривалість швидкого кровонаповнення Сек A2Тривалість повільного кровонаповнення Сек ТвПеріод вигнання Сек h1Амплітуда систолічної хвилі Ом h2Амплітуда інцізури Ом h3Амплітуда діастолічної хвилі Ом h4Амплітуда швидкого кровонаповнення Ом h2/h1Дикротичний індекс % h3/h1Діастолічний індекс %
Систолічний (АТс) та діастолічний (АТд) артеріальний тиск вимірювалися методом Короткова. Показники артеріального тиску та антропометричні параметри вводились в апаратно-програмний комплекс "Варіокард", з допомогою якого за загальноприйнятими формулами [26] розраховувались наступні показники центральної гемодинаміки:
Частота серцевих скорочень (ЧСС, уд/хв);
Систолічний об'єм лівого шлуночка (СО, мл);
Хвилинний об'єм крові (ХОК, л/хв);
Середній артеріальний тиск (САТ, мм рт.ст.);
Загальний периферичний опір (ЗПО, дин.с.см-5);
Робота лівого шлуночка (А, кгм);
Витрата енергії на переміщення 1 л крові (ВЕ, вт/л);
Подвійний добуток (ПД, ум.од.).
2.3. Дослідження варіабельності серцевого ритму (ВСР)
Варіабельність R-R-інтервалів ЕКГ вважається одним із найбільш інформативних показників вегетативної нервової системи. Найбільша варіабельність ритму серця пов'язана із впливом блукаючих нервів та дихання і відома як дихальна синусова аритмія. За вираженістю високочастотних дихальних коливань серцевого ритму оцінюють стан вагальних механізмів регуляції. Більш повільні або низькочастотні коливання тривалості R-R-інтервалів розцінюються як недихальна синусова аритмія і відображають симпатичні сегментарні та надсегментарні , а також - гуморальні впливи на водій ритму серця. В даний час найбільш широко використовуються два підходи до вивчення ВРС: часовий аналіз і спектральний аналіз.

Рис. 2.3. Ритмокардіограма, отримана з допомогою приладу "Варіокард".

Короткочасні зміни ВСР швидко повертаються до вихідного рівня після навантажень або ж після завершення дії фармакологічних препаратів. Показники середньодобової ВСР є відносно стабільними і відтворюваними як у здорових осіб, так і у хворих кардіологічного профілю. Тому вони можуть бути використані для оцінки вегетативного тонусу. Враховуючи велику популярність та різноманітність методів вивчення ВСР, Європейська та Північно-Американська асоціації кардіологів спільно виробили єдині стандарти реєстрації та інтерпретації ВСР [195]. Згідно цих стандартів, варіабельність серцевого ритму рекомендується вивчати або на коротких 5-хвилинних проміжках, або ж добових (24-годинним) записах ЕКГ.
В нашому дослідженні для аналізу ВСР була використана методика 5-хвилинної реєстрації ЕКГ. Дослідження проводили у приміщенні, віддаленому від можливих потужних електромагнітних випромінювань. Пацієнт знаходився в положенні лежачи на спині. Перед реєстрацією йому давали 10-15 хвилинний відпочинок для адаптації до умов обстеження. Для реєстрації був використаний електрокардіографічний модуль приладу "Варіокард". Використовували схему накладання 4 електродів на передпліччя досліджуваного (права рука - червоний і чорний електроди; ліва рука - жовтий і зелений електроди), що давало змогу реєструвати 1 стандартне відведення ЕКГ і без артефактів виконувати ортостатичну пробу. Перед реєстрацією ЕКГ шкіру в місці накладання електродів знежирювали етиловим спиртом, а після цього зволожували стерильним фізіологічним розчином з метою зн