Вы здесь

Правове регулювання державних закупівель товарів, робіт та послуг Європейського Союзу (Зближення законодавства України з правом ЄС).

Автор: 
Турченко Ольга Григорівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U003521
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ТОРГИ ЯК ОСНОВНА ПРОЦЕДУРА ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ
2.1. Поняття і принципи торгів
Під порядком укладання господарського договору слід розуміти сукупність нормативно закріплених взаємних дій сторін, спрямованих на встановлення господарсько-договірних відносин і визначення змісту договірного зобов'язання. При цьому, як зазначає Д.М. Сафіуллін [91, с.30], такими діями можуть вважатися тільки дії, які направлені на інший бік і здійснюються ззовні. Нормативно врегульована організація здійснення таких дій охоплюється поняттям "спосіб укладання договору".
Існує 2 основні методи розміщення державних замовлень - торги і прямі переговори, які у свою чергу поділяються на декілька різновидів.
Публічні торги як спосіб вступу в договірні відносини були відомі ще римському праву. Єство торгів полягало в тому, що одна із сторін вступала в договірні відносини з тим, хто запропонує найвигідніші умови [92, с.21]..
У Російській імперії законодавче регулювання торгів вперше здійснюється з середини 17 століття з введенням "доручних записів", які повинні були перешкоджати нераціональному використовуванню державних коштів, зловживанням посадових осіб, змові підрядчиків при визначенні ціни.
Обов'язковими елементами торгів з 1712р. стають:
- обов'язкове оголошення про майбутні торги (укази з оголошенням про торги вивішувалися на міських воротах);
- письмова фіксація всіх пропозицій, що надійшли;
- гласність торгів (після закінчення торгів обов'язково оголошувався переможець і його ціна) [93, с.4-7].
При цьому договори підряду і на поставку для казни укладалися виключно на торгах. Правове регулювання здійснювалося загальними нормами цивільного права і Положенням про казенні підряди і поставки [94]. Вказане Положення передбачало 3 види торгів:
- усні торги (казенні органи і особи повинні довести до відома публіки всі суттєві умови договору для того, щоб у майбутньому не було необхідності доповнювати договір іншими умовами, окрім ціни і забезпечення. Всі охочі повинні заповнити спеціальний лист - вказати ціну - до того моменту, поки хтось не назве найнижчу ціну. При цьому через три дні після закінчення торгів повинен проводитися переторг, протягом цього часу всі, хто бажав, могли запропонувати ще більш вигідні умови. Після завершення торгів казенна організація оформляла договір в належній формі);
- торги за допомогою запечатаних оголошень (казенна організація, не здійснюючи оферту, в публікації вказувала лише предмет і деякі умови майбутнього договору. Пропозиції повинні відсилатися виключно в закритих конвертах і відкриватися одночасно. Приймалася найвигідніша пропозиція);
- третій вид об'єднував ознаки перших двох.
Таким чином, вже на початку 19 століття в Європі встановилися одноманітні форми проведення торгів, загальними основними вимогами до яких були:
- обов'язкова публікація оголошення про майбутні торги;
- необхідність надання пропозицій виключно в закритому вигляді;
- обов'язкове публічне оголошення переможця торгів і його ціни [95, с.130-131].
Як свідчить історичний досвід, саме торги з властивими їм рисами і умовами є тим інструментом, який дозволяє забезпечити розвиток конкуренції між виконавцями (постачальниками) і укладання контракту з найвигіднішими і для держави, і для виконавця умовами.
На сьогодні відповідно до міжнародних актів, базових Директив ЄС, законодавства більшості зарубіжних країн основним способом здійснення державних закупівель є конкурсний відбір постачальників. Саме він повною мірою може забезпечити реалізацію всіх принципів здійснення державних закупівель. Оскільки, встановлена процедура конкурсного відбору має максимально інформувати потенційних постачальників, сприяє наданню всім учасникам конкурсу достатнього часу для підготовки своїх конкурсних заявок, передбачає своєчасне повідомлення всім учасникам конкурсу про критерії оцінки конкурсних пропозицій, а також забезпечує присудження контракту учаснику, який запропонував якнайменшу ціну при виконанні всіх інших обов'язкових умов [96].
При цьому необхідно мати на увазі, що при проведенні конкурсу переможцем визнається особа, яка за висновком конкурсної комісії, призначеної організатором конкурсу, запропонувала кращі умови. Отже, запропонована учасником конкурсу мінімальна ціна не завжди є тією головною і визначальною умовою, яка фактично зобов'язала конкурсну комісію визнати за переможця конкурсу учасника, що запропонував мінімальну ціну.
Крім того, ця процедура не припускає дискримінації окремих учасників і надмірного зниження їх можливостей шляхом невиправданого ускладнення специфікацій і умов його проведення.
Щодо національного законодавства, то торги є одним з передбачених, наприклад, Цивільним кодексом Російської Федерації способів укладання договорів. Переможець торгів отримує можливість укласти договір відповідно до пропозиції, вказаної ним у заявці і такими, що ідуть від самого переможця. ЦК РФ включає три статті, що відносяться до торгів: ст. 447 ("Укладання договору на торгах"), ст.448 ("Організація і порядок проведення торгів") і ст.449 ("Наслідки порушення правил проведення торгів").
Поділяючи торги на конкурси і аукціони, ЦК РФ в основу цього розподілу закладає принцип визначення переможця. Переможцем аукціону визнається особа, що запропонувала найбільшу ціну. Запропонована учасником аукціону ціна є єдиним значущим критерієм визначення переможця. При проведенні конкурсу переможцем визнається особа, яка за висновком конкурсної комісії, призначеної організатором конкурсу, запропонувала кращі умови.
При чому цікаво, що Федеральний Закон РФ "Про розміщення замовлень на поставки товарів, виконання робіт, надання послуг для державних і муніципальних потреб" від 21.07.05р. №94-ФЗ [97] у ст.10 ч.1 передбачає проведення торгів у формі конкурсу, при цьому не визначаючи поняття торгів.
Наводиться лише поняття розміщення замовлень на поставки товарів, виконання робі