Вы здесь

Земноводні та плазуни в лісах Львівщини

Автор: 
Федонюк Ольга Вікторівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U003802
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. РАЙОНУВАННЯ ТА ПРИРОДНІ УМОВИ ЛЬВІВЩИНИ
2.1. Райнонування
Україна за адміністративно-територіальним устроєм поділена на 24 області та
Автономну Республіку Крим. Близько 28 % площі України зайнято природною чи
вторинною напівприродною рослинністю, 15,6 % цієї площі – ліси, 9 % – луки.
Загалом, землі лісового фонду України займають 10,8 млн. га, з них 9,4 млн. га
вкриті лісовою рослинністю [169].
Львівська область розташована в західному регіоні держави, займає площу 21800
кмІ, що становить 3,6 % території України [145].
Становлення та формування рослинного покриву Львівщини і у гірській і у
рівнинній частині пов’язане з льодовиковим і післяльодовиковим періодом. Тут
нараховують понад 1200 видів насінних і вищих спорових рослин. В
доагрикультурний час більша частина території Львівщини була вкрита лісами.
Зараз первинні рослинні угруповання збереглася лише на третині площі області.
Це лісові, лучні та болотні угруповання. Станом на 01.01.2000 року 679,6 тис га
Львівської області займали ліси та інші площі вкриті лісом, у 2005 році – 689,9
тис га [82, 191, 262]. Середній вік лісостанів 62 роки. Частка молодняків – 36
%, середньовікових насаджень – 46 %, пристигаючих – 13 %, стиглих і перестійних
– 6 %. Понад 95 % площі лісів складають лісостани ІІ і вищих бонітетів. На
Малому Поліссі переважають соснові і сосново-дубові ліси, на Розточчі –
буково-соснові і грабово-букові, на Подільській височині – буково-дубові та
грабово-дубові, на Передкарпатті – буково-дубово-ялицеві, в Карпатах – букові
та ялинові ліси [82].
За фізико-географічним районуванням України [170], на території Львівщини
виділено дві зони – Карпатську та зону широколистяних лісів. У Карпатській зоні
– Передкарпатська височинна область, Зовнішньо-Карпатська область,
Вододільно-Верховинська область. В зоні широколистяних лісів – Поліський
широколистянолісовий край з Волинською височинною областю та
Західно-Український широколистянолісовий край з трьома областями – Мале
Полісся, Розтоцько-Опільська горбогірна область та Західно-Подільська височинна
область.
За лісогосподарським районуванням [48] західний регіон України поділено на
лісогосподарські області: Полісся, Лісостеп, Карпати. Територіально Львівська
область розташована в Лісостепу та Карпатах і включає Західнополіський,
Західнолісостеповий, Передкарпатський, Гірськокарпатський округи. Вони в свою
чергу поділяються на 6 лісогосподарських районів: Волинської височини,
Малополіський, Розтоцько-Опільський, Передкарпатський, Зовнішніх Карпат,
Стрийсько-Міжгірської височини. Стаціонарні дослідження нами були проведені в
лісогосподарських областях – Лісостепу і в Карпатах .
Значна частка лісів Львівщини штучного походження, тому крім
фізико-географічного, лісомисливського, геоботанічного, та інших районувань,
важливим в галузі лісівництва є лісокультурне районування, згідно якого
лісокультурна зона Західного Лісостепу включає 7 округів, які в свою чергу
поділені на 22 лісокультурні райони [73]. Стаціонарні дослідження нами
проведені у 3 округах Західного Лісостепу (на Малому Поліссі, Опіллі, Розточчі)
і в зоні Карпат.
За біогеографічним районування [183], територія України поділяється на 5
основних районів: Правобережний рівнинний, Лівобережний рівнинний, Карпати,
Крим, гирлових ділянок річок і приморського узбережжя. Правобережний рівнинний
район характеризується більшою кількістю видів, ніж інші райони. Гірська
система Східних Карпат включає три ділянки: Карпатську гірську, Прикарпатську,
Закарпатську.
В середині ХХ століття в межах західних областей України виділили 3
зоогеографічних райони на основі поширення наземних хребетних: Волинський
озерно-лісовий, Подільсько-Закарпатський, Карпатський полонинсько-лісовий. В 3
зоогеографічних зонах Подільсько-Закарпатського району
(верхньодністровськобуському, тернопільському, притиському) домінантними у
середині ХХ століття були тритони звичайний та гребенястий, жаби озерна і
трав’яна, ящірка прудка, веретільниця ламка, вуж звичайний. В Карпатському
полонинсько-лісовому районі – кумка жовточерева, жаба трав’яна, тритон
карпатський, ящірка живородна, специфічні види – тритон альпійський та
саламандра плямиста [230].
Згідно зоогеографічної характеристики земноводних і плазунів Карпат [165], до
палеарктичних видів належать тритони звичайний та гребенястий, жаби гостроморда
і озерна, ящірки прудка та живородна, вуж звичайний. До середземноморських
видів належать тритон альпійський, саламандра плямиста, квакша, полоз лісовий.
Західноєвропейські види – кумка жовточерева, часничниця звичайна, черепаха
болотяна, веретільниця ламка, вуж водяний та мідянка. Кумка червоночерева,
ропуха зелена, жаба трав’яна та гадюка звичайна на думку М. Ф. Нікітенко мають
власний шлях розвитку і поширення. Автор висловлює думку про те, що вони
сформувались в історично недавній час на Угорсько-Румунській низовині, звідки й
поширилися на захід, північ і схід [165].
М. І. Щербань [286] до видів середземноморсько-європейського походження
відносить саламандру та квакшу, до видів із палеарктичним ареалом – тритона
звичайного, зелену і звичайну ропух, гостроморду та озерну жаб, до видів з
Європейським ареалом – гребенястого і альпійського тритонів, жовточереву і
червоночереву кумок, часничницю, гостроморду жабу. Резистентами, які пережили
льодовиковий період автор вважає альпійського і карпатського тритонів та
трав’яну жабу. Східну межу поширення в Карпатах мають саламандра плямиста,
кумка жовточерева, альпійський тритон. Карпатський тритон – ендемік.
Різ