Вы здесь

Розвиток рухової навички з урахуванням психічної інтенсивності вправляння.

Автор: 
Процюк Олександр Віталійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U003858
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Вивчення процесів розвитку рухової навички у спортивній діяльності з
урахуванням факторів психічної напруженості, як показано в огляді літератури,
посідає одне з чільних місць у психологічній підготовці до розвитку рухової
навички, і особливо у процесі підготовки до змагань.
Вони є суттєвим емоційним фактором, який здійснює складний та багатогранний
вплив на психічний стан людини. Внаслідок впливів емоцій на її дієвий стан у
неї виникають інтенсивні переживання, хвилювання, страх, скутість рухів, у
зв’язку з чим ефект дії посилюється, або ж, у гіршому випадку, порушується
структура рухів.
Проте, слід пам’ятати, що вплив змагального середовища у більшості залежить від
індивідуальних особливостей кожного, від характеру та умов виконання рухів і
від багатьох інших факторів. Для подолання негативного впливу психологічних
напружень необхідно планово, виходячи із сутності регуляції рухів, розвивати
вольові якості, що дозволяють підвищити психічну стійкість людини [91].
Однак багаторазове повторення дій, накопичення рухового досвіду і розвиток
рухової навички, здібностей опановувати, запам’ятовувати і відтворювати рух
точно у часовому та просторовому відношенні, незалежно від впливів негативних
подразників (гальмуючих), не може вирішити проблему стійкості регуляції рухів.
Розвиток рухової навички, вміння контролювати власний стан, підвищення
раціональності і стійкості рухів – такими є завдання, які необхідно вирішувати
під час навчання руховій навичці у навчанні і в екстремальній ситуації. Для
цього необхідно вирішувати і спеціальні завдання, які вимагають програмування
психічних станів у навчанні, адекватно змагальним психічним напруженням.
2.1.Методологічна основа і принципи дослідження
У якості методологічної основи дослідження використовувалася діалектика
розвитку рухової навички, розвитку психічних явищ і у тому числі людини. Вона
застосовувалась для правильного визначення об’єкта і предмета дослідження,
співвідношення теорії й практики у діяльності людини. Враховувався
взаємозв’язок механізмів спостереження, експерименту і механізмів об’єктивної
реєстрації зовнішніх проявів психічної діяльності людини у процесі виконання
рухових дій. Методи дослідження, доповнюючи одне одного, повинні підвищити
достовірність результатів дослідження, висновків і практичних рекомендацій
[63].
Принципи дослідження. У процесі вивчення впливу оптимізації психічної
напруженості при розвиткові людини в якості основних принципів
використовувалися: принцип єдності свідомості і діяльності, принцип
випереджуючого відображення дійсності і принцип цілісності і системності
діяльності.
Принцип єдності свідомості і діяльності дозволив нам аналізувати напруженість
стану людини, який визначається інтенсивністю психологічних і фізіологічних
процесів у екстремальних умовах змагань і навчання. Відображення властивостей
рухів дає змогу людині не лише планувати, але й передбачати ефективність
виконуваної дії, що й дає змогу цілеспрямовано розвивати психологічні механізми
регуляції рухів, набувати необхідних знань і вдосконалювати вміння [143].
Планомірна організація зовнішньої предметної діяльності, її адекватна мотивація
сприяє розвитку рухової навички образів рухів, опредметненню їх властивостей і
психічних станів, що підвищує регулюючу функцію свідомості в освоєнні.
Принцип випереджуючого відображення дійсності дозволив вивчити вплив
попереднього досвіду для побудови нових образів рухів та уточнення попередньо
сформованих суб’єктивних еталонів психічного стану. Конкретизація
випереджуючого відображення в експерименті дозволяла створювати більш чіткі
образи власних станів, адекватні дії, скажімо, спортсмена в умовах змагань. Ці
образи виконують сигнально-інформаційну, мотиваційну, орієнтуючу та адаптаційну
функції [74].
Окрім цих принципів дослідження базувалося на принципі цілісності і системності
діяльності, а також принципах: детермінізму, відображення, об’єктивності і
розвитку рухової навички, на яких ґрунтується загальна психологія [104].
Зупинимося на детальнішій характеристиці нашого об’єкту дослідження. Розвиток
рухової навички вирізняється тим, що вона виконується людиною в екстремальних
умовах навчання та змагань і певні психічні стани створюються до початку рухів,
під час їх здійснення і після завершення дії.
Скажімо, стрибок складається з розбігу, відштовхування з перевантаженнями
опорно-рухового апарату людини, які перевищують у 3,5 рази її вагу і тривають в
межах від 0,300 до 0,160 мс. Це вимагає від спортсмена високої швидкості
мислительних процесів, точності, пластичності рухів і високого рівня його
підготовки, тренованості.
Що стосується предмету дослідження особливості розвитку рухової навички із
застосуванням дій, які моделювали різну психічну інтенсивність вправляння, то
вплив на механізм розвитку рухової навички факторів емоційної, інтелектуальної,
моральної та напруженості дієвого стану в умовах навчання і екстремальних
ситуацій здатні як підвищувати, так і знижувати ефективність дій.
У теорії й практиці навчання рухових навичок накопичилась велика кількість
фактів про складні і відносно маловивчені явища, що їх дезорганізовують в
екстремальних ситуаціях і несприятливо позначаються на результатах дій людини.
Дезорганізація рухів викликає такі небажані процеси як «скутість», «надмірна
напруженість», «заклинення рухів», які додатково підвищують стан психічного
напруження. Вони порушують процес психічної регуляції рухів [68].
Тому, в якості предмета дослідження обрані фактори психічної напруженості, які
суттєво відрізняються в умовах навчальної діяльно