Вы здесь

«Столичний текст» у М. Гоголя і М. Булгакова (типологія «петербурзьких» і «московських» повістей).

Автор: 
Шарбенко Тетяна Вячеславівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U004030
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ III. ТИПОЛОГІЯ ЖАНРУ ПОВІСТІ М. ГОГОЛЯ І М. БУЛГАКОВА 135
3.1. Жанрова своєрідність повістей М. Гоголя 135
3.2. Традиції й новаторство М. Булгакова в жанрі повісті 149
Висновки до III розділу 162
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 169
ВСТУП
Твори М. Гоголя та М. Булгакова давно привертають увагу широкого кола читачів,
критиків та науковців. Гоголезнавство та булгакознавство виокремилися в
спеціальні напрямки літературознавства, в межах яких здійснюються різновекторні
дослідження.
Протягом останніх десятиліть гоголезнавство та булгакознавство роблять кроки
назустріч одне одному. У сучасній науці утвердилася думка про типологічні
зв’язки художніх систем М. Гоголя та М. Булгакова, про творчий розвиток
традицій М. Гоголя в літературній спадщині М. Булгакова. Вже в 1920-1930-х
роках критики помітили близькість ранніх оповідань і повістей М. Булгакова до
традицій М. Гоголя. Починаючи з 1970-х років проблема «М. Гоголь і М. Булгаков»
привернула увагу вітчизняних та зарубіжних дослідників. Про вплив М. Гоголя на
творчий метод М. Булгакова писали у своїх працях багато дослідників
(М. Чудакова, В. Лакшин, М. Степанов, О. Ніколенко, А. Алексеєва, О. Кобзар,
А. Дравич, М. Йованович та ін.). Проте слід відзначити, що типологічне вивчення
творчості М. Гоголя та М. Булгакова у сучасному літературознавстві відбувається
дещо фрагментарно й непослідовно. На сьогодні й досі немає жодної монографії чи
дисертації, у яких би питання складного й багатоаспектного «діалогу митців»
було розглянуто спеціально на матеріалі всієї їхньої спадщини.
«М.Гоголь і М.Булгаков» – це велика й складна наукова проблема, яку потрібно
осягнути цілісно й вирішувати системно, охоплюючи різні грані художніх світів
митців, а також враховуючи той «діалог текстів», який відбувся через віки. У
той час, коли світ святкує 200-річчя М. Гоголя, вивчення проблеми «М. Гоголь і
М. Булгаков» є напрочуд актуальним, оскільки дозволяє простежити вплив
М. Гоголя на художню свідомість XX століття.
Одним із продуктивних аспектів типологічного зіставлення здобутків М. Гоголя та
М. Булгакова може стати категорія «текст», зокрема «столичний текст», яка
виявляється в багатьох творах митців. У житті й творчості М. Гоголя та
М. Булгакова було декілька міст-столиць, які визначили парадигму їхнього
художнього мислення й специфіку творчості. У М. Гоголя було особливе ставлення
до Києва (столиці Київської Русі, культурної столиці), до Петербурга (столиці
російської імперії, міста контрастів і міста з великими мистецькими
традиціями), до Єрусалима (духовного центру). Як слушно відзначила Н. Крутікова
в книзі «Урбаністична проблема в художній прозі Гоголя» (2007), «міста Гоголя
сприймаються як особливі організми, у кожного з них своє обличчя, своє життя і
звичаї», а «кожне тлумачення міста так чи інакше пов’язано у Гоголя з
онтологічністю – з проблемами історичними, естетичними, релігійними, з його
високим моральним ідеалом, з метою прозріти й перетворити людську душу» [82,
с. 10-11].
У житті й творчості М. Булгакова були свої столиці: Київ (місце народження,
духовний і культурний центр, перехрестя історичних подій), Москва (столиця
новоствореної радянської держави), Єршалаїм, тобто Єрусалим (місто, з яким
пов’язані філософські шукання митця).
Тема столиці є наскрізною у творчості обох письменників. М. Гоголь, за словами
О. Гончара, відчував себе в Росії «безпритульним, зацькованим генієм» [49,
с. 345]. Так само у радянській столиці М.Булгаков зазнав утисків, нерозуміння,
гонінь. Вихідці з України, М. Гоголь та М. Булгаков гостро відчували
невлаштованість і абсурдність сучасного їм російського життя, трагізм долі
«маленької людини», земну марноту, а тому мали палку жагу до пошуку столиць
духовних, де людство змогло б осягнути сенс свого існування, співвіднести його
з вічними цінностями. М. Гоголь та М. Булгаков приїхали до російських столиць
зі своїм особливим світобаченням (сформованим в українському середовищі), що
дозволило їм розкрити абсурд дійсності. Такий ракурс дослідження є важливим для
розвитку нашого українського літературознавства, котре поступово «повертає»
вітчизняній культурі своїх рідних геніїв, за словами П. Михеда, в «українській
одежі». Українська складова в художній свідомості М.Гоголя та М. Булгакова
визначає не тільки своєрідність їх творчих методів, але й можливість
зіставлення їхніх художніх систем.
Про тему столиці в творчості М. Гоголя писали вже представники символістської
критики А. Бєлий і Д. Мережковський, а згодом такі науковці, як Ю. Манн,
Г. Макогоненко, Г. Гуковський, В. Каталкіна, О. Дилакторська, А. Докусова та
ін. Серед українських досліджень «петербурзьких» повістей М. Гоголя варто
відзначити праці Д. Чижевського, В. Петрова, Н. Крутікової, Ю. Барабаша та ін.
Тема міста у творчості М. Булгакова розроблена не так широко й детально, як у
гоголезнавстві, проте серед великого обсягу літератури про митця можна
виокремити статті С. Фролової, М. Степанова, М. Петровського, О. Ніколенко,
Т. Самойленко, М. Йованович, присвячені деяким способам зображення аспектів
столичного життя у творах художника.
Водночас варто зазначити, що «столиця» у свідомості як М. Гоголя, так і
М. Булгакова – це не просто тема (мотив) чи один із художніх образів. Це
концепт художнього мислення, який концентрує й акумулює текстові й позатекстові
стосунки. Категорія «столиця» у творчості митців стає центровою, вона вбирає в
себе різні вектори (аспекти) їх художнього бачення: тематику, проблематику,
мотивну організацію, сюжетно-композиційні особливості, образи, гротеск,
фантастику, сміх тощо. Категорії «столиця» у творчості М. Гоголя і М. Булгакова