Вы здесь

Особливості клінічного перебігу та прогнозування наслідків первинних і вторинних гнійних менінгоенцефалітів

Автор: 
Коляда Олена Леонідівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U004101
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
В основу роботи покладено дані, що ґрунтуються на клінічному матеріалі 265
спостережень хворих. З них 149 спостережень хворих, які знаходились на
стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні Київській міській лікарні №4
та 116 спостережень хворих, які знаходились на стаціонарному лікуванні в
Інституту нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова АМНУ.
2.1. Характеристика обстежених інфекційних хворих
Клінічний матеріал ґрунтується на аналізі 149 спостережень хворих, які
знаходились на стаціонарному лікуванні в Київській міській лікарні №4 за період
з 2000 по 2005 роки (80 сп.) та 1983 по 1988 роки (69 сп.).
Основними критеріями відбору пацієнтів були наступні:
вікова група – дорослі (18 років та більше) (згідно з класифікації ВООЗ [164]);
клінічний діагноз – первинний та вторинний гнійний менінгоенцефаліт (ГМЕ);
бактеріологічний діагноз – при первинному (ГМЕ, викликані N. meningitidis, Str.
pneumoniae, H.influenzae) та вторинному (ГМЕ, що викликані іншими збудниками)
згідно з класифікації ВООЗ [6];
терміни спостереження – весь час перебування в стаціонарному відділені.
Оскільки клінічний перебіг первинних та вторинних гнійних МЕ значно
відрізняється, то вони розглядалися окремо і в порівнянні один з одним. Весь
клінічний матеріал був розподілений на дві групи – хворі з первинними ГМЕ (1
група – 112 сп.) та хворі вторинними МЕ (2 група – 37 сп.). Всередині кожної
групи клінічний матеріал був розподілений на підгрупи: випадки, де мав місце
розвиток ускладнень, що були причиною незворотних вітальних порушень і смерті
хворих (відповідно 30 сп. та 15 сп. – летальні підгрупи). Випадки, де
ускладнення значно обтяжили перебіг захворювання, але не призвели до розвитку
летального випадку та хворі, в яких ризик розвитку ускладнень був високим, але
вони не розвинулись внаслідок впровадження своєчасних лікувально-профілактичних
заходів склали, відповідно, 82 сп. та 30 сп. підгрупи хворих, що одужали.
Розподіл хворих на первинний та вторинний гнійний МЕ за віком та віковими
групами представлений в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на первинні і вторинні ГМЕ за віковими групами
Групи хворих
Вікові групи
(вік вказаний в роках)
Разом
18-24
25-34
35-44
45-54
55-64
65-74
75-84
Первинні ГМЕ

кількість хворих
28
17
20
15
19
112
25,0
15,2
8,0
17,9
13,4
17,0
3,5
100,0
Вторинні ГМЕ

кількість хворих
11
37
5,4
18,9
18,9
13,5
29,8
10,8
2,7
100,0
При порівняльному статистичному аналізі відносних частот розподілу хворих за
віком (згідно вікових груп по класифікації ВООЗ [164]) шляхом перевірки
статистичних гіпотез встановлено, що вірогідність похибки в усіх випадках
(табл. 2.2) перевищує значення 0,05 (мінімально припустиме значення похибки р).
Тому різниця між групами (першою та другою) та підгрупами «померли-одужали» за
цим показником є статистично не значущою.
Таблиця 2. 2
Результати порівняльної характеристики відносних частот розподілу за віком у
хворих на первинний та вторинний гнійний МЕ
Вірогідність похибки
Вікові групи хворих
(роки)
18-24
25-34
35-44
45-54
55-64
65-74
75-84
р 1 група
0,23
0,73
0,66
0,64
0,14
0,54
р 2 група
0,55
0,08
0,95
0,43
0,87
0,91
р 1-2 група
0,53
0,81
0,52
0,80
0,30
0,77
0,94
Розподіл хворих за статтю представлений в табл. 2.3 При порівняльному
статистичному аналізі відносних частот розподілу хворих за показником «стать»
(чоловіча або жіноча) в підгрупах хворих (померли-одужали) виявлено, що в 1
групі р = 0,91, в 2 групі р = 0,26. Тобто різниця в групах за цим показником є
статистично не значущою.
Таблиця 2.3
Розподіл хворих за статтю в досліджуваних групах при первинному та вторинному
ГМЕ
Групи хворих
Стать
Кількість хворих
Первинні ГМЕ
Чоловіча
57
50,9
Жіноча
55
49,1
S 1 група
112
100,0
Вторинні ГМЕ
Чоловіча
22
59,5
Жіноча
15
40,5
? 2 група
37
100,0
Розподіл хворих з первинні ГМЕ в залежності від етіології був наступним:
менінгококовий – 41,1% (46 сп.); пневмококовий – 31,3% (35 сп.); гемофільний –
8,0% (9 сп.) та неуточної етіології – 19,6% (22 сп.). При вторинному гнійному
МЕ хворі розподілились наступним чином: стафілококовий – 54,0% (54 сп.)
(S.aureus – 45,9% (17 сп.), S.epidermidis – 8,1% (3 сп.)); стрептококовий –
16,2% (6 сп.) (Str.pyogenus – 5,4% (2 сп.), Str. beta-hemolytic 10,8% (4 сп.));
викликаний Kl.pneumoniae – 5,4% (2 сп.) та неуточненої етіології – 24,3% (9
сп.) (табл. 2.4). При порівняльному статистичному аналізі відносних частот
розподілу хворих в залежності від етіології збудника статистично значущі
відмінності в підгрупах померли-одужали виявлено лише при пневмококовому МЕ
(р=0,006). В інших випадках різниця за цим показником є статистично не
значущою.
Таблиця 2.4
Розподіл хворих залежно від етіологічного фактору в 1 та 2 групах
Загальна кількість хворих в групах та підгрупах
(абсолютна та відносна (%) частота)
Первинні ГМЕ
n (%)
Вторинні ГМЕ
n (%)
N. meningitidis
46(41,1)
Staphilococcus spp.
20(54,0)
Str.pneumoniae
35(31,3)
Streptococcus spp.
6(16,2)
Haemophilus influenzae
9(8,0)
Kl.pneumoniae
2(5,4)
Неуточнений
22(19,6)
Неуточнений
9(24,3)
S 1
112(100,0)
S 2
37(100,0)
З метою коректних співставлень між групами інфекційних та нейроонколлогічних
хворих з ГМЕ в оцінці загального статусу стану використовувалась модифікована
шкала Карновського [235] (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Оцінка стану хворих з первинним та вторинним ГМЕ при госпіталізації згідно
модифікованої шкали Карновського
ІК, бали
Загальна кількість хворих в групах та підгрупах
(абсолютна та відносна частота)
П