Вы здесь

Кореневі гнилі гороху, прогноз їх розвитку та обгрунтування заходів зниження шкідливості в правобережному Лісостепу України.

Автор: 
Гентош Дмитро Тарасович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U004192
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТАН ВИВЧЕННЯ КОРЕНЕВИХ ГНИЛЕЙ ГОРОХУ ТА ЗАХОДИ ОБМЕЖЕННЯ ЇХ РОЗВИТКУ
2.1. Поширеність кореневих гнилей гороху
У нинішній час кореневі гнилі гороху значно поширені в Україні та інших
державах СНД, а також у США, Франції, Німеччині та у багатьох країнах Азії.
Вперше у світі цю хворобу описав голландський вчений Ван Хол 1903 року [255].
В Україні кореневі гнилі гороху поширені в усіх зонах вирощування цієї культури
і значно впливають на її врожайність. За даними В. Ф. Пересипкіна, М. М.
Кирика, М.І. Стеблюка (1973 р.) [126] в умовах Лісостепової зони України
коефіцієнт шкідливості фузаріозу гороху становить 61,5–61,6%, а втрати врожаю –
33,5–49,5%.
Частіше проявляється хвороба в зонах постійного зволоження. У 1972–1974 рр. у
лісостеповій та степовій зонах України були відмічені її спалахи у вигляді
загнивання коренів, комплексного захворювання і зараження насіння. Ураження
рослин по роках в різних районах проведення досліджень коливалося від 10 до
70%.
Внаслідок ураження посівів збудниками цієї хвороби господарства щороку
недобирають 10–21% врожаю. Захворювання кореневої системи рослин
супроводжується порушенням фізіологічних та біохімічних процесів рослинного
організму, підвищенням інтенсивності дихання на 51–62%, зниженням вмісту
хлорофілу. За сильного ураження в хворих рослин у два рази знижується кількість
хлорофілу, спостерігається якісна зміна у співвідношенні вуглеводів –
знижується кількість дицукрів на 43–71,5% і збільшується кількість моноцукрів.
В умовах України рослини гороху уражуються кореневими гнилями щорічно від 13 до
45% у фазі сходів і від 33 до 80% у фазі цвітіння [66]. За слабкого ураження
інтенсивність дихання збільшується на 30%, сильного – на 62%. Активність
поліфенолоксидази зростає відповідно в 2–4 рази, пероксидази – в 5,2–7,
загальна адсорбуюча поверхня кореневої системи знижується відповідно на 14 і
55%, робоча поглинаюча поверхня – на 13 і 50%. Маса насіння з однієї ураженої
рослини була на 1,7–2,5 г менша, ніж із здорової, а маса 1000 насінин - на
66–104 г [56].
Сприятливим фактором для розвитку кореневих гнилей гороху є вологість ґрунту
40%. Рослини за таких умов, порівняно з більш високим вологозабезпеченням
(80%), розвиваються повільніше і більшою мірою уражуються збудниками фузаріозу,
особливо патогеном Fusarium oxysporum [59].
Значно поширена ця хвороба не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Так, у
східних районах нечорноземної зони Росії, а також у східному Казахстані
кореневими гнилями щорічно уражується 20–30% зернобобових культур, таких як
горох і вика. Недобір урожаю при цьому становить 10–25%, а вміст протеїну
зменшується на 1–8% [94].
Хвороба відома навіть у Середній Азії, Західному та Східному Сибіру, де в
окремі роки за певних умов трапляються спалахи захворювання у вигляді
епіфітотій [79].
У зоні з достатнім та надлишковим зволоженням В.В. Котова (1986) [78]. частіше
спостерігала розвиток афаноміцетної кореневої гнилі гороху. Вперше її було
виявлено в Ленінградській та Ярославській областях Росії у 1967 році, пізніше в
Прибалтиці, окремих районах Білорусі, Лісостепу України та інших регіонах.
Пітієва коренева гниль гороху спостерігається в зонах з достатнім та надмірним
зволожуванням, а її збудник є широко спеціалізованим паразитом [79].
У науковій літературі є дані про те, що шкідливість кореневих гнилей залежить
від виду збудника захворювання, агрокліматичних умов вирощування культури і
сорту.
У дослідженнях Котової В. В. і Цветкової Н.А. [89] ураження гороху кореневою
гниллю в межах 64%, спричинене грибом Pythium artotrogus, у вологі роки
призвело до недобору врожаю зерна на 47-72%, а на окремих полях, під впливом
гриба Aphanomyces euteiches, спостерігалась загибель рослин в межах 80-100%.
Балашов Т.Н. (1978) [9] відмічає, що в умовах Молдови зустрічається дві форми
фузаріозу: коренева гниль і трахеомікозне в’янення. Коренева гниль на ранніх
фазах розвитку рослин проявляється у вигляді побуріння підсім’ядольного коліна.
В подальшому на стрижневому корені з’являються темні плями, які можуть
охоплювати весь корінь і викликати загибель рослин. Однак значно частіше
уражуються поверхневі тканини кореня і рослини. В умовах зрошення значної шкоди
посівам гороху наносить фузаріоз, збудниками якого є факультативні паразити, що
уражують в основному ослаблені рослини. Поширеність хвороби на окремих полях
досягла 70% [6].
Трахеомікоз викликає пожовтіння і в’янення листків, які згодом засихають.
Провідні судини стебла забарвлюються в червоно-коричневий колір, центральний
корінь відмирає, і рослина гине.
Фузаріоз гороху – широко поширене захворювання в умовах Білорусі. Збудники
хвороби – гриби роду Fusarium – викликають стеблову і кореневу гнилі, гниль
кореневої шийки і фузаріозне в’янення, яке в літературі часто називають
трахеомікозним в’яненням. В умовах жаркої і сухої погоди горох повністю загинув
на площі 10 га від фузаріозного в’янення і кореневої гнилі у фазі 4–6 листків.
У багатьох господарствах ураження гороху складало від 10 до 70%. Хворі рослини
відставали в рості на 8–10 см від здорових [42].
В нечорноземній зоні за помірного ураження посівів (інтенсивність розвитку
хвороби 2 бали) афаноміцетною кореневою гниллю недобір урожаю і зеленої маси
становив 30–50%, а сильного (3–4 бали) – втрати досягають 60% і більше. За
середнього ураження рослин маса і об’єм бульбочок скорочуються у 3–5 разів. У
випадку, якщо ураження рослин у польових умовах відповідає балу 1, то фактично
інтенсивність розвитку хвороби становить 25-30%, зниження врожаю менш помітне.
Вище встановленого порогу шкідливості недобір урожаю зеленої маси з рослини на