Вы здесь

Поширення основних гельмінтозів жуйних тварин та розробка засобів боротьби із застосуванням альбендазолу

Автор: 
Веселий Віктор Анатолійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U005184
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводились з 1993 по 2006 рік у лабораторіях гельмінтології,
токсикології, на експериментальній базі ННЦ «ІЕКВМ» (раніше ІЕКВМ) та
господарствах Харківської і Полтавської областей, в яких утримувалась дрібна та
велика рогата худоба, за загальною схемою, представленою на рис. 2.1.
Вивчення поширення гельмінтозів великої рогатої худоби здійснювали у 29
сільськогосподарських підприємствах з різними формами власності*
[* Назви господарств приводяться такими, якими вони були на час проведення
дослідженнь.]
, а також у 6 фермерських та 256 індивідуальних підсобних господарствах по
вирощуванню і утримуванню великої рогатої худоби.
Вивчення поширення гельмінтозів дрібної рогатої худоби здійснювали у 3
спеціалізованих вівчарських та 33 індивідуальних підсобних господарствах по
вирощуванню і утримуванню кіз.
У господарствах проводили клінічний огляд поголів’я тварин, основну увагу
приділяли вгодованості, загальному стану. Аналізували умови утримування,
випасу, годівлі та поїння тварин, а також результати гельмінтокопроскопічних та
ларвоскопічних досліджень. При нагоді проводили неповний гельмінтологічний
розтин шлунково-кишкових трактів, дихальних шляхів та печінок загиблих або
вимушено забитих тварин, з яких вилучали і досліджували гельмінтів та їх
личинок. Цестод консервували в 700 етанолі, нематод та трематод у рідині
Барбагалло. Для визначення видової належності гельмінтів використовували атлас
гельмінтів сільськогосподарських тварин та іншу довідкову літературу [215, 216,
217]. Основним показником обстеження поголів’я була екстенсивність інвазії, яку
визначали за результами гельмінтокопроскопічних
та ларвоскопічних досліджень. Для гельмінтокопроскопічних досліджень проби
фекалій брали індивідуально із прямої кишки тварин. Дослідження здійснювали
стандартизованими методами [218]: копроовоскопії – методом флотації за
Г.А. Котельниковим і В.М. Хреновим з насиченим розчином нітрата амонію
(гранульована аміачна селітра) та методом седиментації – шляхом послідовних
промивань; копроларвоскопії – за методом Бермана-Орлова, модифікованого
О.І. Щербовичем (1952). Для ларвоскопічних досліджень на наявність мікросетарій
проби крові брали індивідуально із яремної вени тварин, до яких додавали 2-3
краплі 10 % розчину цитрата натрію і досліджували за методом  Попової Т.І.
(1984). При визначенні належності яєць та личинок гельмінтів до відповідного
роду та виду, користувалися атласом диференціальної діагностики
гельмінтозів [217].
Екстенсивність інвазії обчислювали за формулою 2.1:
(2.1),
де: ЕІ – екстенсивність інвазії;
х – кількість тварин, в яких виявили яйця, личинки або фрагменти гельмінтів;
у – загальна кількість обстежених тварин;
100 – коефіцієнт перерахунку у відсотки.
Усього досліджено 1273 зразки фукалій від овець, 199 – від кіз, 2242 зразки
фекалій та 241 крові від великої рогатої худоби.
Інтенсивність гельмінтозних інвазій (ІІ) визначали шляхом підрахунку кількості
яєць чи личинок гельмінтів у одному грамі фекалій або у одному см3 крові (за
сетаріозу), а також шляхом підрахунку гельмінтів при здійсненні неповного
гельмінтологічного розтину шлунків, кишок, легень та печінок від загиблих і
вимушено забитих 64 овець та 8 тварин великої рогатої худоби.
Антгельмінтну активність лікарських форм альбендазолу визначали на лабораторній
моделі нематодозної інвазії – ніппостронгільозі білих щурів. Культивування
личинок ніппостронгілюсів здійснювали за методом Корнвелла, модифікованого
А.Г. Кротовим [219] з нашими доробками (патент на корисну модель «Спосіб
культивування личинок Nippostrongylus braziliensis», № 3489, опубл.
15.11.2004). Для зараження використовували білих щурят масою 40 - 50 г. Тварин
заражали шляхом підшкірної ін’єкції в ділянці шиї або холки, дозою від 300 до
350 личинок у об’ємі 0,3 – 0,5 см3 на тварину.
Білим щурам досліджувані лікарські форми задавали у вигляді суспензії,
приготованої на 1 % крохмальному слизу через десять – дванадцять діб після
зараження безпосередньо у стравохід за допомогою металевого зонду. На кожну
дозу випробуваної форми використовували дослідну групу з 7–10 білих щурів за
аналогічної контрольної. Контрольні тварини отримували лише 1 % крохмальний
слиз. Через тиждень після задавання препаратів, щурів піддавали слабкому
ефірному наркозу та евтаназували, після чого робили розтин черевної порожнини і
вилучали кишечник. Підрахунок кількості ніппостронгілюсів проводили візуально з
використанням компресоріума, між скляні пластини якого послідовно вміщували
фрагменти кишечнику.
Антгельмінтну ефективність випробуваних доз альбендазолу оцінювали за допомогою
тесту непрямої ефективності або так званого «контрольного тесту» за методикою,
викладеною у «Методических рекомендациях по оценке антгельминтиков в
ветеринарии» [220].
Інтенсефективність лікарських форм альбендазолу визначали шляхом розрахунку за
формулою 2.2:
(2.2),
де: ІЕ – інтенсефективність препаратів;
к – середня геометрична кількість гельмінтів (яєць, личинок в г фекалій) у
контрольній групі;
о – середня геометрична кількість гельмінтів (яєць, личинок в г фекалій) у
дослідній групі;
100 – коефіцієнт перерахунку у відсотки.
У дослідах на лабораторній моделі нематодозів – ніппостронгільозі білих щурів
(260 голів) було випробувано п’ять лікарських форм ресинтезованого
альбендазолу, які одержали з ДУ «Львівська політехніка» та одну розроблену
співробітниками ІЕКВМ.
Визначення параметрів гострої токсичності альбендазолу у складі лікарської
форми – «Альбен» проводили згідно методики, викладеної