Вы здесь

Особливості таксаційної будови і товарна структура стиглих та перестиглих соснових деревостанів Полісся України

Автор: 
Алексійчук Юлія Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U005205
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ЗБОРУ, ПЕРВИННОЇ ОБРОБКИ ТА КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДНИХ ДАНИХ
2.1. Методика збору дослідних даних
Основним об’єктом дослідження слугували стиглі та перестиглі насадження сосни
звичайної Полісся України. Для розроблення нових нормативів товарності
використовувалась інформація, що міститься в базі науково-дослідних даних
кафедри лісової таксації та лісовпорядкування НАУ. Основу вихідної дослідної
інформації для вивчення таксаційної будови за діаметром становлять матеріали
відведення 186 лісосік головного користування.
З огляду на особливості об’єкта досліджень до загального інформаційного масиву
було залучено результати обробки тимчасових пробних площ, закладених відповідно
до чинних вимог і методик у стиглих та перестиглих соснових насадженнях
Полісся. На початку обсяг матеріалу становив 34 дослідні ділянки зі зрубаними
та обміряними на них 552 модельними деревами. Але беручи до уваги те, що згідно
з лісовпорядною інструкцією об’єктом товаризації є пристиглі, стиглі та
перестиглі насадження, згодом до обробки було залучено 70 ділянок у пристиглих
насадженнях, з них 13 – тимчасових пробних площ.
Розподіл дослідного матеріалу за областями наведено в табл. 2.1.
Відмежування та оформлення пробних площ у натурі, а також лісівничо-таксаційна
характеристика деревостанів проводилась відповідно до вимог “Инструкции по
проведению лесоустройства в едином государственном лесном фонде СССР” [59] та
ОСТ 56-69-83 “Площади пробные лесоустроительные. Метод закладки” [111].
Пробні площі закладались в найтиповіший місцях відібраних
Таблиця 2.1
Розподіл дослідного матеріалу за областями
Область
Лісосіки головного користування
Тимчасові пробні площі
Разом
Житомирська
66
18
84
Чернігівська
43
44
Київська
20
12
32
Волинська
11
Сумська
48
49
Хмельницька
Рівненська
12
Усього
186
47
233
насаджень, як правило, прямокутної форми. Величина пробної площі забезпечувала
наявність на ній не менше 150 дерев основного елементу лісу і коливалась у
межах від 0,25 до 5,8 га.
Принципово важливим під час закладання пробних площ є встановлення їх
мінімального розміру [159]. Природно, площа проби повинна бути такою, щоб
деревостан на ній зберігав усі властивості, притаманні біологічно однорідній
сукупності дерев.
Необхідно зазначити, що принципове положення про мінімальний розмір пробної
площі належним чином не регламентовано, тому „...це важливе питання вирішується
кожним дослідником по-своєму” [100, с. 52].
Вейзе відстоював думку про те, що величина пробної площі повинна бути не меншою
1 га [172]. Герхардт при дослідженні закономірностей росту та будови насаджень
використовував пробні площі завбільшки 0,21 –0,25 га [100, 170].
У лісотаксаційній практиці мінімальну кількість дерев, яка має бути на пробній
площі, рекомендують визначати через коефіцієнт мінливості діаметра дерев,
необхідну точність дослідження та ймовірність.
Під час вивчення ходу росту нормальних соснових насаджень професором
О.В. Тюріним [154] були закладені пробні площі з кількістю дерев на них від 180
до 292.
У своїй пізнішій праці [155] автор зазначав, що “…для виявлення закономірності
в будові насаджень необхідно обміряти принаймні 200–400 дерев” (с. 184).
Разом з тим у лісівничій літературі є приклади закладання пробних площ
незначних розмірів (0,03–0,33 га) з кількістю дерев на них від 54 до
380 [147].
Чинними нормативними документами [111] регламентовано встановлення розміру
пробної площі з наявністю на ній не менше ніж 200 дерев основного елемента
лісу.
Карпов А.М. вважає необхідним на пробній площі вимірювати 400 дерев, щоб
забезпечити 5%-ву точність визначення запасу [61].
Нікітін К.Є. [100], досліджуючи ріст штучно створених модринових насаджень
України, дійшов висновку, що мінімальна кількість обмірів на пробній площі
повинна бути для середньовікових та пристиглих насаджень 180, стиглих – 120.
Всі пробні площі закладались як проби тимчасового типу.
Після відмежування їх у натурі та прив’язки до квартальної мережі здійснювався
суцільний перелік дерев за породами. Залежно від окомірного визначення
середнього діаметра (D) величина ступеня товщини приймалась рівною 4 см (D>17
см).
Під час переліку, в межах кожного ступеня товщини, дерева розподілялись за
категоріями технічної придатності (ділові, напівділові, дров’яні). До ділових
відносились дерева з протяжністю господарськи цінної деревини у окоренковій
частині понад 6,5 м, а у дерев заввишки до 20 м – не менше однієї третьої їх
висоти; до напівділових – якщо значення цього показника коливається в межах
2,0–6,5 м; до дров’яних – решту дерев. Напівділові стовбури розподілялись
порівну між діловими та дров’яними [53].
Крім того, окомірно-вимірювальним методом встановлювалася лісівничо-таксаційна
характеристика деревостанів, де закладалися пробні площі, а також
характеризувався видовий склад, вік, висота, гущина і розміщення по площі
підліску та підросту. Дані фіксувались у відповідній картці.
Після закінчення переліку на пробній площі зазвичай зрубували від 6 до 16
модельних дерев, які відбирались, як правило, способом пропорційного
ступінчастого представництва для кожного ступеня товщини з категорії ділових
стовбурів.
Обмірювали зрубані на тимчасових пробних площах модельні дерева за єдиною
методикою (незалежно від мети досліджень), прийнятою кафедрою лісової таксації
та лісовпорядкування НАУ, дозволяючи заносити всі моделі у базу даних.
При цьому для кожного дерева вимірювались такі показники:
діаметр (до рубки) на висоті 1,3 м від поверхні ґрунту;
висота пенька та протяжність стовбура від окоренка до верхівки;
вік;
діаметри в корі та без кор