Вы здесь

Біоекологічні та технологічні особливості штучного відтворення лісових насаджень сосни звичайної в умовах Київського Полісся

Автор: 
Кайдик Олександр Юрійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U005561
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Природно-кліматичні умови регіону, Програма, методика та обсяги досліджень
2.1. Природно-кліматичні умови регіону досліджень
Фізико-географічна область Київського Полісся знаходиться між Житомирським та
Чернігівським Поліссям і своєю західною межею впирається у східну межу
Українського кристалічного щита. Східна межа проходить долиною Дніпра, а
південна – межею Полісся і Лісостепу. На півночі Київське Полісся перетинає
кордон України і заходить на територію Білорусії. В межі даної
фізико-географічної області входять Поліський, Чорнобильський, Іванківський,
Макарівський райони, правобережна частина Києво-Святошинського і північна
частина Фастівського районів Київської області, а також східні частини
Овруцького, Малинського, Радомишлівського та Коростишівського районів
Житомирської області [185].
Поверхня Київського Полісся рівнинна із загальним ухилом у південній половині
на північний схід та схід, на півночі – переважно на схід. Абсолютні відмітки у
північно-східній частині – 140-150 м. У південно-західній частині області –
150-170 м. Глибина розчленування області складає, в середньому, 25-50 м.
Київське Полісся розміщене в межах середньодніпровського схилу Українського
кристалічного щита в напрямку до Дніпровсько-Донецької впадини.
За поєднанням типів місцевостей і характеру розвитку місцевих
фізико-географічних процесів Київське Полісся поділяється на сім
фізико-географічних районів: Ново-Шепелицько-Вільчанський,
Чорнобильсько-Чистогалівський, Прип’ятсько-Дніпровський,
Базарсько-Іванківський, Нижньотетерівсько-Придніпровський,
Середньотетерівський, Києво-Бородянський [185].
Основний обсяг досліджень за темою даної роботи проводився на базі лісових
насаджень Відокремленого підрозділу Національного аграрного університету
„Боярська лісова дослідна станція”, які за фізико-географічним районуванням
відносяться до Київського Полісся [185]. Частина досліджень була виконана в
інших державних лісогосподарських підприємствах цього регіону, в тому числі у
лісопаркових господарствах зеленої зони м. Києва.
Згідно зі схемою лісокультурного районування України [94] та комплексним
лісогосподарським районуванням [27], лісові масиви ВП НАУ „Боярська ЛДС”
знаходяться на межі Центрального і Східного Полісся (входять до
Києво-Чернігівського поліського лісогосподарського округу) і на півдні
переходять до лісостепової зони.
Територія ВП НАУ „Боярська ЛДС” входить у 50-кілометрову зелену зону столиці
України – міста Київ. Ліси розміщуються тут у вигляді широкої смуги по правому
березі притоки Дніпра р. Ірпінь і простягаються зі сходу на захід на 50 км, а з
півночі на південь – на 35 км. Основні лісові масиви розташовані на
дерново-слабопідзолистих глеюватих піщаних і глинисто-піщаних ґрунтах [152].
Перебуваючи у безпосередній близькості до Києва, зелені насадження очищають
повітря, насичують його киснем, позитивно впливають на зволоження повітряних
мас. Усе це позитивно позначається на кліматичних і екологічних умовах міста і
прилеглих до нього населених пунктів.
2.1.1. Клімат. Регіон досліджень характеризується відносно м’яким кліматом із
досить високими середньорічними температурами (близько +7°С) і значною
кількістю опадів. Абсолютна амплітуда коливання температури досягає 70°С, що
характерно для значної частини північного Правобережжя і свідчить про незначну
континентальність клімату.
У межах Київського Полісся тривалість періоду із середньодобовою температурою
повітря вище 0°С становить 240-245 днів, вище 5°С – 200 днів, вище 10°С на
більшій частині території – 155 днів, а в південно-східній – 160-165 днів.
Період із середньодобовою температурою повітря вище 15°С триває 110 днів. Сума
активних температур у даному регіоні коливається в межах від 2510°С
(північно-західна частина) до 2650°С (на південному сході).
Кількість опадів за роками дуже нерівномірна і змінюється у межах від 400 до
800 мм. У середньому за рік випадає 578 мм опадів, причому найбільше влітку, а
найменше – взимку. Такої річної кількості опадів цілком досить для нормального
розвитку деревної рослинності. За період активної вегетації випадає 300-350 мм
опадів [46; 185].
Тривалість безморозного періоду – 160-165 днів. Розподіл снігового покриву по
поверхні дуже нерівномірний і залежить від рельєфу, вітру, покриття поверхні
рослинністю. В малосніжні зими під час сильних морозів відбувається глибоке
промерзання ґрунту, котре іноді досягає 150 см. Середня глибина промерзання –
85 см. Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом складає, в середньому,
95 днів.
Випаровування з вільної поверхні ґрунту тут досягає 425-450 мм. Тому на
вирівняних та знижених ділянках рослинність розвивається при підвищеному
балансі вологи, що часто призводить до часткового заболочування великих
вирубаних просторів. Висока температура і порівняно велика кількість опадів
зумовлюють і відносну вологість повітря, що коливається, в середньому, близько
75%.
Істотним кліматичним фактором, що негативно впливає на хід росту і розвитку
деревної рослинності, особливо у молодому віці, є пізні весняні та ранні осінні
заморозки, які іноді викликають явище витискання молодих сходів із ґрунту в
розсадниках і саджанців у культурах.
У дорослих дерев шкідливий вплив осінніх заморозків виявляється у вигляді
підмерзання річних пагонів, особливо теплолюбних порід, що затримує ріст дерев.
Весняні заморозки в період цвітіння деревних та чагарникових порід різко
знижують урожай насіння.
У регіоні досліджень переважають північно-західні та західні вітри із середньою
швидкістю 3,3 м•с-1. Позитивна роль в