Вы здесь

Реабілітація репродуктивної функції у жінок з хронічною урогенітальною інфекцією.

Автор: 
Бачигіна Оксана Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U005570
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Відповідно до поставленої мети і завдань нами було обстежено 100 пацієнток з
різними формами урогенітальної інфекції в анамнезі, які були розподілені на дві
групи:
1 група - 50 жінок, які одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні
заходи;
2 група - 50 жінок, проведених поетапно за розробленою нами методикою.
Контрольну групу складали 50 гінекологічно і соматично здорових жінок
репродуктивного віку.
Ведення пацієнток 1 групи проводилось за загальноприйнятими протоколами МОЗ
України:
- специфічна антимікробна терапія;
- противірусна терапія;
- імуномодуляція;
- дегельмінтизація;
- санація хронічних вогнищь інфекції;
- корекція мікрофлори кишечника і піхви.
Ведення пацієнток 2 групи проводилось із додатковим використанням
антигомотоксичної терапії та поетапно. Так, спочатку проводилось лікування
хронічного сальпінгоофориту з урахуванням вираженості дизуричної симптоматики:
За наявності виражених дизуричних симптомів додатково використовували такі
препарати:
гінекохель по 10 крап. 3 рази на добу під язик впродовж 1,5 місяців;
траумель С по 1 табл. 3 рази на день під язик протягом 3 тижнів + в/м по 2,2 мл
1 раз в 2-3 дня – 10 ін’єкцій;
лімфоміозот по 10 крап. 3 рази на день під язик впродовж 3 тижнів + 1,1 мл в/м
1 раз в 2-3 дня – 5 ін’єкцій;
солідаго композитум по 2,2 мл 1 раз в 3 дня – 10 ін’єкцій;
ренель по 1 табл. 3 рази на день під язик впродовж 3 тижнів;
агнус космоплекс по 1 супозиторію 2 рази на день у піхву або пряму кишку
протягом 1 місяця.
При стертій дизуричній симптоматиці застосовували наступні препарати:
гінекохель по 10 крап. 3 рази на день під язик впродовж 1,5 місяців;
траумель С по 1 табл. 3 рази на день під язик протягом 3 тижнів + по 2,2 мл в/м
1 раз в 2-3 дня – 10 ін’єкцій;
лімфоміозот по 10 крап. 3 рази на день під язик протягом 3 тижнів;
ехінацея композитум по 2,2 мл в/м 1 раз в 3-5 днів – 10 ін’єкцій;
З моменту появи дизуричних симптомів використовували такі препарати:
солідаго композитум по 2,2 мл 1 раз в 3 дня – 10 ін’єкцій;
ренель по 1 табл. 3 рази на день під язик протягом 3 тижнів;
агнус космоплекс по 1 супозиторію 2 рази на день у піхву або пряму кишку
впродовж 1 місяця.
ІІ. Окремим етапом проводилась передгравідарна підготовка такими препаратами:
гінекохель по 10 крап. 3 рази на день під язик впродовж 3 тижнів;
ренель по 1 табл. 3 рази на день протягом 3 тижнів;
солідаго композитум по 2,2 мл 1 раз в 3 дня – 10 ін’єкцій.
У комплекс клініко-лабораторного і функціонального обстеження були включені
такі моменти:
клінічний анамнез;
загальний і гінекологічний огляд;
лабораторне обстеження: загальний аналіз крові, сечі, коагулограма, печінкові
проби; цукор крові; креатинін; сечовина; сечова кислота; загальний білок та
білкові фракції; агрегація тромбоцитів; лейкоцитарний індекс інтоксикації;
загальний аналіз сечі; аналіз сечі по Нечипоренко та Зимницькому; визначення
кетових тіл у сечі;
консультації суміжних спеціалістів: уролога, нефролога, ендокринолога,
невропатолога, кардіолога й ін.;
ультразвукове дослідження органів малого тазу і фетоплацентарного комплексу;
вивчення ендокринологічного статусу: до вагітності - естрадіол, прогестерон,
ФСГ, ЛГ, пролактин, кортизол, альдостерон, тиротропний гормон, трийодтиронін і
тироксин; під час вагітності - естріол, кортизол, хоріонічний гонадотропін,
плацентарний лактоген, тиротропний гормон, трийодтиронін і тироксин
імуноферментним способом за загальноприйнятою методикою [ 34 ].
Вивчення показників системного імунітету: CD3+; CD4+; CD8+; CD19+; CD22+; вміст
лізоциму: активність в-лізинів, показники фагоцитозу (ФП – відсоток клітин, що
вступили у фагоцитоз від 100 клітин), фагоцитарному числу (ФЧ – середнє число
об'єктів фагоцитозу, поглинених одним фагоцитом; ФІ – фагоцитарний індекс, який
обчислювали по формулі ФЧ/ФПЧ100%), вміст вміноглобулінів класу А, М, G.
проведення мікробіологічних та вірусологічних досліджень.
Вважаємо за необхідне більш докладно зупинитися на деяких методах
дослідження.
Для діагностики вірусної інфекції (ЦМВ та РГІ) використовували метод
імуноферментного аналізу (ІФА), полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та
імунофлюоресцентної мікроскопії. Матеріалом для дослідження служили: венозна
кров, слиз цервикального каналу, сеча та слина.
В якості лабораторної діагностики ЦМВ и РГІ використовували експрес метод з
імуноферметною тест-системою та серологічні методи, які засновані на виявленні
антигенів вірусу простого герпесу [126]. Дослідження по виявленню
віруспецифічних антитіл у зразках сироваток здійснювали ІФА-тест-системою по
виявленню антитіл до ЦМВ; ВПГ – 1 и ВПГ – 2. Постановку тесту здійснювали в 3
паралельних рядах, де один з них був сорбованим в лунках антигеном ЦМВ; ВПГ – 1
типу, по 2 ряду – антигеном ВПГ – 2 типу. Для контролю використовували
клітинний субстрат, на якому вирощували вірус. Сироватки кожної пацієнтки
досліджували в 3-разовому розчиненні, починаючи з розведення 1:100. Комплекс
антиген-антитіло визначали за допомогою пероксидазного конўюгату проти
глобулінів людини (Росія). Для виявлення вірусного антигену в якості антитіл
для створення імуносорбенту використовували суміш АТ до ЦМВ; вірусу герпеса 1
та 2 серотипів. Дана модифікація дозволила з однаковою ефективністю уловлювати
різні типи вірусу герпеса. В якості антитіл використовували такі ж антитіла,
мічені пероксидазою. Облік здійснювали на спектрофотометрі при довжині хвилі
492 нм. ІФА дозволив визначити та, що особливо важливо, розмежувати специфічні
антитіла класу Ig G (реконвалісцентні або анамнестичні) та IgМ (“гострі”), що
відповідають свіжому зараженню або рецидиву хронічної РГІ, виявити вірусні