Вы здесь

Система імунорегуляції та прогностичне значення її порушення у хворих на HCV-інфекцію.

Автор: 
Гололобова Олеся Василівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U005578
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Обстежено 155 хворих на HCV-інфекцію. Серед них ГГС встановлено у 37 (23,87 %)
хворих, ХГС – у 118 (76,13 %). Контрольну групу склали 20 практично здорових
осіб (донори обласної станції переливання крові, м. Харків), віком від 18 до 35
років (чоловіків – 12, жінок – 8), з негативними маркерами ГА, ГВ, ГС,
ВІЛ-інфекції та нормальними показниками трансаміназ в сироватці крові, в
анамнезі яких були відсутні супутні та хронічні захворювання.
Розподіл обстежених хворих в групах за статтю та віком представлений в табл.
2.1 та 2.2. Як видно з табл. 2.1, серед хворих обох груп переважали чоловіки:
при ГГС – в 2, при ХГС – майже в 3 рази.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих за статтю
Стать
Групи хворих
ГГС
ХГС
абс. ч.
абс. ч.
Чоловіки
25
67,6
85
72
Жінки
12
32,4
33
28
Усього
25
100
118
100
Серед хворих на ГГС віком від 18 до 70 років (середній вік – 30,5±2,2 роки)
вагому частку склали хворі від 18 до 30 років – 25 (67,6 %) та від 31-50 – 8
(21,6%), і лише 4 (10,8%) були старші 51 року Серед них чоловічої статі було 25
(67,6 %), жіночої – 12 (32,4%)
У хворих на ХГС – 85 (72%) чоловічої та 33 (28%) жіночої статі віковий діапазон
коливався в межах 19-68 років (середній вік – 33,8±1,1 років). Половина серед
обстежених хворих цієї групи належала до вікового діапазону від 18 до 30 років
– 59 (50%), від 30-49 було 45 (38,1%), 14 (11,9%) хворих були старші 50 років.
Таблиця 2.2
Розподіл обстежених хворих за віком
Вік (роки)
Групи хворих
ГГС
ХГС
Абс. ч.
Абс. ч.
18-20
16,2
5,9
21-30
19
51,4
52
44,1
31-40
16,2
31
26,3
41-50
5,4
14
11,9
51-60
5,4
11
9,3
61 і старше
5,4
2,5
Усього
37
100
118
100
2.2. Основні методи дослідження
Дисертаційну роботу виконано протягом 2003-2007 рр. на кафедрі інфекційних
хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти (клінічна база
кафедри – обласна клінічна інфекційна лікарня (ОКІЛ) м. Харкова. Клінічні
спостереження й обстеження хворих здійснювалися у відділенні вірусних
гепатитів, а також гепатологічному центрі ОКІЛ. Лабораторні дослідження
виконувалися в клінічній, біохімічній, вірусологічній лабораторіях ОКІЛ,
лабораторії кафедри інфекційних хвороб, медичній лабораторії “Аналітіка”,
імунологічній лабораторії регіонального дитячого центру клінічної імунології
обласної клінічної лікарні № 1.
Клінічне обстеження 155 (37 на ГГС та 118 на ХГС) хворих передбачало вивчення
скарг, епідеміологічного анамнезу, анамнезу захворювання та життя, об’єктивний
огляд пацієнтів, загальноклінічні аналізи крові та сечі в динаміці. Усім хворим
при госпіталізації у відділення до призначення лікування та потім регулярно
один раз на 5-7 днів під час перебування їх на стаціонарному лікуванні та в
динаміці через 1, 3, 6 та 12 місяців після початку лікування проводили
біохімічні дослідження крові.
Крім того, дослідження вмісту антитільного спектру проведено в крові 37 хворих
на ГГС в динаміці в різні строки з моменту захворювання: до 10-го дня жовтяниці
(в середньому 7,4 ± 0,3), повторно – на 30±1,6 день від початку жовтяничного
періоду перед випискою зі стаціонару (в періоді клініко-біохімічної ремісії), а
також 118 хворим на ХГС.
Молекулярно-генетичні дослідження було проведено 126 хворим (31 на ГГС та 95 на
ХГС), які включали визначення реплікативної активності HCV, яку оцінювали на
підставі виявлення в сироватці крові РНК HCV якісним методом ПЛР.
Методом рестрикційного аналізу проводилося генотипування HCV у 90 хворих, серед
яких було 30 на ГГС та 60 на ХГС.
Субпопуляційний склад основних лімфоцитів, ЦІК, Ig A, M, G, ЦК вивчали в
периферичній крові 30 хворих на ГГС у динаміці захворювання – у періоді розпалу
та клініко-біохімічної ремісії (перед випискою зі стаціонару) та 60 хворих на
ХГС.
Залежно від активності сироваткової АлАТ хворі на ХГС розподілилися наступним
чином: по 10 (16,7 %) відповідно з нормальною та мінімально (перевищення
максимального нормального показника до 3 разів) і 40 (66,6%) хворих із помірно
підвищеною активністю (перевищення максимального нормального показника від 3 до
10 разів).
Для виявлення особливостей стану імунної системи залежно від реплікативної
активності HCV проводили порівняльну характеристику вмісту імунних показників у
45 хворих на ХГС із позитивним та 15 хворих із негативним результатами
ПЛР-дослідження наявності в крові НСV РНК.
Для визначення закономірностей змін імунного статусу залежно від генотипу
вірусу проводилася порівняльна оцінка вмісту імунологічних показників у хворих
із найбільш поширеними генотипами HCV – 1b (15 на ГГС та 16 на ХГС) та 3a (9 на
ГГС та 23 на ХГС).
Для встановлення ефективності проведеної терапії вивчалася динаміка
імунологічних показників 90 хворих на ГС (30 на ГГС та 60 на ХГС), із них 35
(15 на ГГС та 20 на ХГС) хворих, окрім загальноприйнятої базисної терапії
отримували ін’єкції імунофану, а 55 (15 на ГГС та 40 на ХГС) хворих отримували
лише базисну терапію.
Групи пацієнтів були репрезентативними за віковими та статевими
характеристиками.
Із загальноприйнятих біохімічних тестів визначали вміст білірубіну і його
фракцій методoм L. Jendrassik, P. Grof [231], активність АлАТ у сироватці крові
– уніфікованим методом S. Reitman, S. Frankel [232], тимолову пробу – методом
J. Huerga, H. Popper та сулемову пробу – методом F. Grinstedt [232], рівень
загального білка в сироватці крові – мікробіуретовим методом за G. Kingsley
[234], білкові фракції –турбодиметричним методом [232]. За норму біохімічних
показників використовували загальноприйняті значення. Біохімічні