Вы здесь

Розвиток та становлення топографії клубово-сліпокишкового відділу кишки в онтогенезі людини

Автор: 
Мущинін Володимир Анатолійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U005754
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження
У відповідності до мети та задач дослідження нами були вивчені особливості
топографії і будови клубово-сліпокишкового відділу кишки з використанням
комплексу анатомо-клінічних методів дослідження (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл клінічного матеріалу в залежності від задач
та методів дослідження
ЗАДАЧІ
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВСЬОГО
Антропо-метрія
Лапароско-пія
Ендо-скопія
УЗД
трупів
живих
Вивчення топографії клубово-сліпо-кишкового відділу кишки
48
72
34
12
26
192
Визначення параметрів кишки
36
41
11
22
118
Вивчення особливостей ангіоархітектоніки стінки та рельєфу слизової оболонки
кишки
14
57
28
29
128
РАЗОМ
98
170
70
52
48
438
Матеріалом для даного дослідження послужили препарати клубово-сліпокишкового
відділу кишки від ембріонів, плодів та трупів людей обох статей різного віку,
які померли від захворювань, не пов’язаних із патологією органів травної
системи, у кількості 148.
Ембріони (26), з них 18 ембріонів з колекції кафедри анатомії ДДМА, плоди (22)
доставляли з паталогоанатомічних відділень лікарень та пологових будинків м.
Дніпропетровська. Препарати товстої та тонкої кишок дітей та дорослих
доставляли з судово-медичного моргу та прозектур міста. Клінічні дослідження
проводили у відділеннях Спеціалізованої медико-санітарної частини № 6 міста
Дніпропетровська.
Встановлення соматотипу було проведено згідно із загальноприйнятими методиками
з використанням антропометрії. При антропометрії визначали ряд поздовжних та
поперечних розмірів тіла людини. Вимірювання довжини, діаметра відділів товстої
кишки проведено під час лапароскопії органів черевної порожнини. Особливості
топографії клубово-сліпокишкового відділу в залежності від соматотипу та статі
були вивчені на 268 нефіксованих трупах та живих людях віком до 74 років.
Окрім морфологічного матеріалу були використані клінічні дані у вигляді
фотографій кишки при застосуванні ультразвукових та ендоскопічних методів
дослідження, а також під час лапароскопічних операцій на органах черевної
порожнини, виконаних автором самостійно. Ультразвукове дослідження вагітних
проведено на експерт-апараті. Автор висловлює щиру подяку лікарю- сонологу М.І
Ніколаєву за допомогу при проведенні цих досліджень.
2.2. Методи дослідження
Для виконання поставлених задач дослідження був використаний комплекс методів,
які містили методи вивчення цілого організму (антропометрія), ізольованого
органокомплексу та його окремих структурних компонентів на макро- та
мікроскопічному рівнях, морфометрію та гістометрію. Всі отримані кількісні дані
були оброблені за допомогою варіаційно-статистичної методики.
2.2.1. Морфологічні методи дослідження:
а) препарування та макроскопічне дослідження;
б) ін’єкція судинного русла кишки;
в) гістологічні зрізи;
г) морфометрія.
2.2.2. Морфоклінічні методи дослідження:
ґ) антропометрія;
д) УЗД;
е) лапароскопія;
ж) колоноскопія.
2.2.3. Морфометрія, статистичні та математичні методи обробки отриманих даних.
2.2.1. Морфологічні методи дослідження:
а) препарування та макроскопічне дослідження клубово-сліпокишкового відділу
кишки проводили з метою описання його форми, топографії та встановлення
термінів дефінітивного розвитку. З черевної порожнини трупів людей, плодів та
ембріонів вилучали клубово-сліпокишковий відділ кишки, промивали проточною
водою, за допомогою лінійки виміряли діаметр кишки на протязі, описували форму
та особливості рельєфу слизової оболонки. В подальшому, в залежності від методу
дослідження окремі шматочки клубово-сліпокишкового відділу фіксували в розчині
7%-10%-го формаліну (або в розчині Буена), або готували для ін’єкції судинного
русла.
При використанні лапароскопічного методу дослідження описували форму
клубово-сліпокишкового відділу кишки, а також зовнішній рельєф клубової і
сліпої кишок, визначали їхній діаметр.
При ендоскопічному дослідженні вивчали особливості зовнішнього рельєфу та
рельєфу слизової оболонки. Під час ультразвукового дослідження кишки ембріонів
та плодів описували форму, топографію клубово-сліпокишкового відділу,
встановлювали терміни формування та самоліквідації «пупкової» грижі, вимірювали
зовнішні діаметри відділів кишок, які формують клубово-сліпокишковий відділ;
б) вивчення ангіоархітектоніки клубово-сліпокишкового відділу проводили на
трупному матеріалі шляхом ін’єкції судинного русла кишки різними масами, в
окремих випадках з наступною корозією. На гістологічних зрізах вивчали
взаємовідношення судин та інших структурних компонентів стінки кишки. При
лапароскопічному та ендоскопічному методах дослідження описували прижиттєві
індивідуальні особливості топографії інтрамуральних кровоносних судин кишки,
які досить чітко візуалізуються при даних методиках;
в) для вивчення особливостей будови структурних компонентів стінки кишки
використовували загальноприйняті гістологічні методики (забарвлення
гістологічних зрізів гематоксилін-еозином, за Малорі- Слінченком), а також
гістохімічні методики. Матеріал дослідження у вигляді шматочків стінки клубової
та сліпої кишок розміром до 1см2 фіксували у формаліні. Проводка здійснювалась
за стандартною схемою. Матеріал зневоднювали у спиртах із зростаючою
концентрацією, спирт вилучали за допомогою ксилолу, згодом заливали зрізи у
парафін. На мікротомі виготовляли зрізи товщиною 5-7 мкм. Мікроморфометричні
дослідження гістологічних зрізів кишки проводили за допомогою окулярмікрометра
і окулярної вимірювальної сітки мікроскопа.
2.2.2. Морфоклінічні методи дослідження:
ґ) антропометрія була проведена з метою встановлення соматотипу, віку ембріонів
та пл