Вы здесь

Свобода як чинник функціонування демократичної політичної системи

Автор: 
Гапоненко Віра Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2009
Артикул:
0409U000747
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

ЗМІСТ
Вступ.
Розділ Теоретико-методологічні засади дослідження
свободи в демократичній політичній системі.
Розділ Свобода у функціонуванні сучасної
демократичної політичної системи.
Розділ Вплив свободи в духовній сфері суспільства
на функціонування демократичних політичних систем.
Висновки
Список використаних джерел.
ВСТУП
Актуальність теми. Демократична політична система та політична свобода - найбільш розповсюджені терміни політології та повсякденного політичного дискурсу. Забезпечення свободи проголошено метою політики у більшості країн світу, а її рівень слугує критерієм демократичності політичної системи. Актуальність теми зумовлена тим, що проблема свободи як чинника функціонування демократичної політичної системи є недостатньо дослідженою. Часто свобода зводиться до однієї з ознак демократії. Таке розуміння свободи звужує її сутність, призводить до хибного трактування демократії та викривленої політичної практики.
Демократична політична система функціонує на основі певних об'єктивних закономірностей і трансформується під впливом суспільних змін. Одним із основних чинників, від яких залежить функціонування демократичної політичної системи, є політична свобода, її розуміння, рівень та межі. Тому аналіз політичного розвитку має базуватись на вивченні місця і ролі свободи у демократичній політичній системі в конкретно-історичний період та в межах певного суспільства.
Також актуальність теми дослідження обумовлена кризою ліберальних демократій західних країн та потребою з'ясування типу політичної системи, адекватної новому розумінню політичної свободи, сформованому суспільними змінами у різних сферах людської життєдіяльності. Отримані внаслідок такого аналізу результати важливі і для пошуку оптимального напряму політичних реформ в Україні.
Дослідження свободи як чинника функціонування політичної системи започатковано класиками лібералізму. Проте, їхні висновки не були достатньо продовжені та критично осмислені сучасною політичною наукою. Поступово пріоритетним у політичних дослідженнях стає вивчення інститутів, процедур демократії, їхнього розвитку, розбудови та вдосконалення. Водночас, напрями забезпечення політичної свободи у демократичній політичній системі мало досліджуються. Не з'ясовано можливості та засоби сприяння реалізації свободи за нових умов й оптимізації функціонування демократичної політичної системи.
В цілому політологічний аналіз свободи як чинника демократичної політичної системи акцентує увагу або на емпіричних складностях реалізації свободи, або на спробах виробити певні рекомендації, які багато в чому обумовлені світоглядними позиціями дослідників і не досить чітко та повно обґрунтовані. Це означає, що дослідження політичної свободи як чинника функціонування демократичної політичної системи, попри тривалу теоретичну розробку, залишається актуальним і на сьогодні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення України", науково-дослідної теми філософського факультету "Філософська та політологічна освіта на перетині тисячоліть" (БФ-).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття особливості свободи як чинника функціонування демократичної політичної системи.
Реалізація цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:
- дослідити сутність свободи та демократичної політичної системи у їхньому взаємозв'язку та взаємовпливі;
- встановити та розкрити напрями обмеження політичної свободи у функціонуванні демократичної політичної системи;
- розкрити наслідки звуження ролі політичної свободи у функціонуванні сучасної демократичної політичної системи;
- виявити основні тенденції розвитку свободи у сучасній демократичній політичній системі;
- з'ясувати значення та роль свободи у духовній сфері суспільства у західноєвропейських та перехідних політичних системах;
- виокремити особливості свободи як чинника становлення демократичної політичної системи в Україні;
- визначити шляхи забезпечення свободи у сучасній демократичній політичній системі.
Об'єктом дослідження є демократична політична система.
Предметом дослідження є свобода як чинник функціонування демократичної політичної системи.
Методи дослідження. Дисертаційну роботу виконано шляхом застосування різних наукових методів. Зокрема, використання діалектичного методу дало змогу дослідити процес розвитку демократичної політичної системи, її взаємозв'язки та внутрішні суперечності. Завдяки методу системного аналізу демократія була розглянута як комплекс інститутів, процедур та цінностей, об'єднаних навколо певного ядра - політичної свободи.
Порівняльний метод був використаний для зіставлення демократій різних країн та історичних періодів, у результаті чого було показано зв'язок між рівнями розвитку свободи та демократії, а також було перевірено правомірність отриманих результатів для пострадянських держав і України зокрема. Застосування синергетичного методу привело до висновків, згідно з якими демократія розглядається як система, яка саморозвивається та набуває нових форм, що вимагає також і нових підходів до розуміння свободи як чинника демократичної політичної системи. Відповідь на питання про те, якими мають бути ці підходи, базувалась на використанні методу прогнозування.
Допоміжну роль у проведенні дослідження відіграв біхевіоральний метод, завдяки якому було виявлено основні особистісні риси індивіда, що відповідають демократичному мисленню та свідчать про наявність духовних передумов для реалізації політичної свободи. В роботі використовувались результати соціологічних та статистичних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні комплексного аналізу свободи як чинника функціонування демократичної політичної системи. В результаті дослідження були отримані наступні положення, що характеризуються науковою новизною та виносяться на захист:
- уточнено сутність політичної свободи і демократичної політичної системи, показано їхній причинно-наслідковий зв'язок та взаємозалежність. Це дало підстави сформулювати авторське визначення демократичної політичної системи як сукупності політичних інститутів, процедур, форм суспільного життя, культурних та світоглядних установок, що формуються для досягнення свободи кожної особи в конкретно-історичних умовах розвитку. Вказано, що політична свобода розуміється як можливість громадян реалізувати різноманітні інтереси завдяки участі у суспільно-політичному житті країни, володінню політичними правами;
- на новому науковому рівні встановлено та розкрито напрями обмеження політичної свободи у функціонуванні демократичних політичних систем. Узагальнення результатів емпіричних спостережень дослідників за політичною практикою різних держав дало змогу вивести загальні тенденції та закономірності розвитку політичної свободи: ряд недоліків демократії (маніпулювання громадською думкою, популізм, розширення державних повноважень під гаслом забезпечення безпеки, поляризація суспільства в процесі боротьби за владу тощо) перешкоджають реалізації політичної свободи;
- поглиблено розкриття наслідків звуження ролі політичної свободи у функціонуванні демократичної політичної системи. Внаслідок однобічного розуміння мети свободи як матеріального благополуччя, невідповідності свободи сучасним суспільно-політичним умовам у політичних системах різних країн спостерігається зниження рівня довіри до демократичних інститутів та процедур, згортання політичної участі та асоціативної діяльності, нівелювання цінностей демократії та громадянського суспільства, втрата моральних орієнтирів діяльності, і результаті - криза демократичної політичної системи в цілому;
- дістало подальшого розвитку дослідження основних змін політичної свободи у сучасній демократичній політичній системі. Політична свобода все частіше залежить від духовної незалежності, автономії, високого рівня політичної свідомості та культури особи, а також використовується індивідами для реалізації своїх духовних і культурних прав - свободи вибору форм діяльності, розвитку особистісних задатків, самовираження;
- обґрунтовано авторське бачення ролі свободи у духовній сфері суспільства для функціонування західноєвропейських та перехідних політичних систем. Свобода у духовній сфері суспільства стає провідною та визначальною для нормального існування та розвитку сучасних демократичних політичних систем, оскільки без духовної свободи політична участь та політичні права громадян мають формальний характер. Значення свободи в духовній сфері суспільства обумовлено також тим, що протягом попередніх етапів політичного розвитку було досягнуто досить високого рівня інституційних, нормативних, функціональних та соціально-економічних гарантій свободи. Натомість, саме духовні засоби забезпечення свободи залишаються недостатніми і часто взагалі не беруться до уваги у політичній практиці. Це перешкоджає реалізації основної мети ліберальної демократії - забезпеченню свободи індивіда, а тому політична система не може бути ефективною;
- продовжено з'ясування особливостей свободи як чинника становлення демократичної політичної системи в Україні. Такі специфічні риси української політичної системи як державний патерналізм, відсутність індивідуальної ініціативи та відповідальності, комерціалізація державної політики розглянуто через призму недостатності свободи в духовній сфері українського суспільства. Вказано, що універсальних моделей забезпечення свободи як чинника функціонування політичної системи не існує, а тому слід враховувати історичні, соціально-економічні, культурні та інші особливості української держави;
- узагальнено та систематизовано запропоновані представниками різних теоретичних спрямувань шляхи забезпечення свободи у сучасній демократичній політичній системі. Виявлено, що пріоритетними державними заходами у цій галузі мають бути гуманітарна політика, громадянська освіта, сприяння становленню демократичної свідомості, культури, норм поведінки.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані для подальших теоретичних та практичних досліджень у сфері демократизації політичної системи, вироблення курсу політичних реформ та плану розвитку держави, що були б адекватні як світовим реаліям, так і українським особливостям; у навчальному процесі при підготовці курсів із політології, спеціальних навчальних курсів з теорії демократії.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї дисертації були оприлюднені на таких наукових заходах:
- міжнародній науковій конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Дні науки філософського факультету - ", - квітня року.
- міжнародній науковій конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Дні науки філософського факультету - ", - квітня року.
- міжнародній науковій конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Дні науки філософського факультету-", - квітня року.
- Всеукраїнській теоретичній та науково-практичній конференції з правознавства, політології та соціології "Трансформація політичної системи: соціальні перетворення і законодавчий процес", м.Київ, травня року.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях та чотирьох тезах виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох
розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає сторінки, із них обсяг основного тексту - сторінок, список