Вы здесь

Хронічний гастрит: клініко-біохімічні та морфо-функціональні аспекти формування диспластичних змін слизової оболонки шлунка

Автор: 
Степанов Юрій Миронович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2002
Артикул:
0502U000217
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Під нашим спостереженням знаходилося 348 осіб: 168 хворих на хронічний гастрит, 85 хворих на рак шлунка, 25 здорових осіб, які склали основну контрольну групу. Крім того, із 25 хворих на виразку дванадцатипалої кишки, 25 хворих на виразку шлунка та 20 хворих з поліпами шлунка були сформовані додаткові контрольні групи (групи порівняння).
Стан хворих оцінювався за результатами клінічного обстеження, клініко-біохімічних, лабораторних, інструментальних і морфологічних досліджень (рис. 2.1). При цьому діагнози хронічного гастриту і раннього РШ після проведення фіброгастродуоденоскопії (ФГДС) були суворо верифіковані гістологічним вивченням біоптатів СОШ, а у випадку хірургічного видалення пухлин ще додатково і гістологічним дослідженням пухлинної тканини [38, 129].
Вивчення біопсійного матеріалу з антрального і фундального відділів шлунка проводили шляхом морфологічного визначення вираженості запалення СОШ, активності гастриту. Вираженість атрофічних проявів у вигляді перебудови епітелію (кишкова метаплазія) і передракових змін (епітеліальна дисплазія) визначали загальноприйнятими методиками [83, 95, 235]. При цьому використовувався морфологічний аналіз підрахунку клітинних елементів моно- і лімфоцитарного рядів диференціації [5, 9].
Наявність НР в СОШ визначали експрес-уреазним, бактеріоскопічним і гістологічним методами [135].
Основну контрольну групу склали особи обох статей, різного віку (від 17 до 50 років), яким у зв'язку з наявністю нерізко вираженого дискомфорту в епігастрії була виконана фіброгастроскопія з біопсією з різних відділів шлунка, і які за результатами морфологічного дослідження були визнані здоровими.

Рис. 2.1. Методи дослідження
У групі хворих на ХГ, що спостерігалися нами, було 96 (57,1 %) чоловіків і 72 (42,9 %) жінки; серед хворих на РШ відповідно 55 (64,7 %) і 30 (35,3 %). Середній вік пацієнтів становив (47,7±1,4) років серед хворих на ХГ і (57,5±1,6) років - у пацієнтів з РШ. Найбільша кількість хворих на ХГ була у віці від 40 до 59 років (67 %); у групі хворих на РШ максимум захворюваності приходиться на частку 5-е і 6-е десятиріччя життя (табл. 2.1).
Обтяжений сімейний анамнез був відмічений у 81 (48 %) хворих на ХГ і 18 (11 %) хворих на РШ.
Хворі на ХГ за тривалістю захворювання були розділені на 4 групи: 1-у склали особи з давністю процесу до 5 років; 2-у - від 5 до 10 років; 3-ю - від 10 до 20 років; 4-у - хворі, що страждають на ХГ понад 20 років (табл. 2.2).
Таблиця 2.1
Розподіл пацієнтів за віком і статтю
ВікСтатьХГРШабс. %абс. % До 19 роківч31,8-- ж10,6-- 20-29 роківч137,711,2 ж74,2-- 30-39 роківч63,644,7 ж63,6-- 40-49 роківч2414,367,1 ж2011,822,4 50-59 роківч3923,22023,5 ж2917,31214,160 років та старшеч116,52428,2 ж95,41618,8 Разом16810085100
Таблиця 2.2
Розподіл хворих на ХГ за тривалістю захворювання
Тривалість захворюванняКількість хворихабс. % до 5 років2414 від 5 до 10 років3621 від 10 до 20 років4829 більше 20 років6036 Всього168100
З наведеної таблиці 2.2 видно, що найбільш численними виявилися групи пацієнтів з тривалістю захворювання понад 10 років: 29,0 % хворих з тривалістю від 10 до 20 років і 36,0 % хворих на ХГ понад 20 років.
Частота суб'єктивних проявів захворювання представлена в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
Частота основних клінічних симптомів у хворих на ХГ та на РШ
СимптомиХворі на ХГ (n=168)Хворі на РШ (n=85)абс. %абс. %Болі:
- в епігастрії
- у правому підреберрі
- постійні
- до їди
- після їди
- "нічні", "голодні"
- помірні
- інтенсивні
123
18
76
30
45
17
124
44
73,0
11,0
45,0
18,0
27,0
10,0
74,0
26,0
48
14
31
40
47
38
56,0
16,0
36,0
11,0
48,0
6,0
56,0
44,0Диспептичні прояви:
- печія
- відрижка
- нудота
- блювання
30
27
67
18,0
16,0
40,0
2,0
24
44
11,0
28,0
52,0
8,0Зниження маси тіла159,01821,0Кишкові розлади:
- метеоризм
- бурчання
- запори
- проноси
12
12
13
20
7,0
7,0
8,0
12,0
16
13
12
14
19,0
15,0
14,0
16,0 Астено-невротичний синдром:
- дратівливість, головний біль
- загальна слабість
- вегетативні реакції
10
23
22
6,0
14,0
13,0
14
26
16
16,0
31,0
19,0
У хворих на ХГ, що спостерігалися, найбільш яскраво був вираженим больовий синдром. Біль виявлявся у більшості хворих (81,0 %) і найчастіше локалізувався в епігастральній ділянці (73,0 %). За часом виникнення він найчастіше виникав після їди (27,0 %), особливо гострої (6,0 %) і жирної (3,0%). У 10,0 % випадків біль виникав натщесерце ("нічні", "голодні" болі).
Диспептичні прояви виникали, як правило, в період загострення і характеризувалися дискомфортом, відчуттям важкості, переповнення, тиску, втрати почуття задоволення від їжі, печією (18,0 %), відрижкою (16,0 %), нудотою (40,0 %), періодичним блюванням (12,0 %), зниженням апетиту (5,0%). Кишкові розлади у хворих на ХГ характеризувалися метеоризмом (7,0 %), бурчанням (7,0 %), запорами (8,0 %) і проносами (12,0 %).
Частина хворих на ХГ мала астено-невротичний синдром, що проявлявся дратівливістю, головним болем і запамороченням (6,0 %), загальною слабістю (14,0 %), вегетативними реакціями (13,0 %).
При об'єктивному дослідженні пацієнтів відмічалися зниження маси тіла (5,0 %), обкладання язика білим нальотом (32,0 %). Пальпаторна болючість в епігастрії відмічалася у 76,0 % пацієнтів.
Для хворих на РШ найбільш характерними клінічними симптомами були болі в епігастрії (56,0 %), частіше після їжі (48,0 %), помірно виражені (56,0 %) і інтенсивні (44,0 %).
Диспептичні явища у цієї категорії хворих були представлені нудотою (52,0 %) і відрижкою (28,0 %). Досить часто у хворих на РШ виявлялися зниження маси тіла (21,0 %) і загальна слабість (31,0 %).
Приблизно з однаков