Вы здесь

Клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічних гепатитів та розвитку цирозу печінки, диференційовані методи лікування

Автор: 
Вірстюк Наталія Григорівна
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2002
Артикул:
0502U000331
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Структура обстежених хворих на хронічні гепатити

Об'єктом дослідження були 455 хворих на хронічні гепатити та ЦП. Серед обстежених було 375 (82,4%) хворих на хронічні гепатити і 80(17,6%) - на ЦП в стадії судинної і паренхіматозної компенсації та субкомпенсації, тобто А і В стадій за Чайлд-Пью. Всі хворі були розділені на 4 основних групи (Рис.2.1.1). Група ХВГ та ЦП HBV- і HCV-етіології включала 223 (49,0%) хворих, АХП - 88 (19,3%), автоімунних захворювань печінки - 60 (13,2%), ХТГ - 84 (18,5%) хворих.

Рис. 2.1.1.Структура груп спостереження
Примітка: скорочення див. в тексті.
Під спостереженням знаходилось 293(64,4%) чоловіків і 162 (35,6%) жінки. Переважаюча більшість чоловіків серед обстежених хворих обумовлена тим, що вони в основному складали групу хворих на АХП. Вік обстежених хворих коливався від 20 до 74 років, середній вік - (45,6?7,71) роки. При цьому, хворих молодого віку було 77 (16,9%), зрілого - 125 (27,5%), середнього - 163 (35,8%), похилого - 90 (19,8%). Розподіляючи хворих за віком, притримувались вікової класифікації, затвердженої на Всесоюзному симпозіумі по класифікації і номенклатурі періодів старіння і старості (Ленінград,1962) та Міжнародному симпозіумі ВООЗ з проблем геронтології (Київ, 1973). Тривалість захворювання складала в середньому (5,4?2,7) років. Контрольну групу склали 20 практично здорових донорів.
Клінічне спостереження і обстеження хворих проводилось упродовж 1996-2001 років в умовах базових відділень клінік кафедри терапії стоматологіного факультету (терапевтичне відділення №1 Центральної міської клінічної лікарні), кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб (гастроентерологічне відділення Центральної міської клінічної лікарні), кафедри терапії післядипломної освіти (гастроентерологічне відділення міської лікарні №1 м.ІваноФранківська), кафедри інфекційних хвороб (Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня). Відбір хворих також проводився з відповідних диспансерних груп спостереження в міських поліклініках №2, №3, №4 м.Івано-Франківська.
В діагностиці хронічних захворювань печінки використовували класифікацію Міжнародної робочої групи і Всесвітнього конгресу гастроентерологів (Лос-Анжелес,1994) та МКБ-10. Діагноз встановлювали на основі клінічних, ультразвукових (УЗД), біохімічних, імунологічних та гістологічних досліджень [14, 100, 104, 115, 128, 180].
В групу ХВГ ввійшли хворі з тривалістю захворювання більше 1,5 року та зі серологічним виявленням маркерів вірусних гепатитів: ХГВ - HBsAg, HВeAg, антиHВeAg, антиHВc IgM та IgG при переважанні останнього; ХГС - антиHCV до вірусних антигенів в сироватці крові cor, неструктурних компонентів NS3, NS4 та NS5 згідно алгоритмів діагностики ХВГ [1,56,145].
Методом полімеразної ланцюгової реакції при первинному одноразовому обстеженні у 33(56,9%) з 58 обстежених хворих виявлено HBV-ДНК та у 43(54,4%) з 79 хворих - HCV-РНК. За клінічними показаннями полімеразна ланцюгова реакція у 61 хворого проведена повторно, що дало змогу виявити HBV-ДНК ще у 16 (64,0%) з 25 хворих на ХГВ, HCV-РНК - у 26 (72,2%) з 36 хворих на ХГС.
Серед 223 хворих на ХВГ у 134 (60,1%) виявлено HBV-інфекцію, серед них у 122 (91,0%) діагностовано ХГВ, у 12 (5,4%) - ЦП. Фазу реплікації вірусу В було виявлено у 57 (42,5%) хворих на ХГВ за наявністю в крові HВeAg, антиHВc IgM та HBV-ДНК. Фазу інтеграції діагностовано у 77 (57,5%) хворих за наявністю в крові HBsAg, антиHВc IgG та при відсутності HВeAg, HBV-ДНК; серед них було 65 хворих на ХГВ і 12 хворих на ЦП HBV-етіології. Стан сероконверсії розцінювали при заміні HВeAg в крові на антиHВeAg. Серед 134 хворих на ХГВ і ЦП HBV-етіології чоловіків було 84 (62,7%), жінок - 50 (37,3%). Вік хворих коливався від 20 до 72 років, середній вік - (44,5?7,1)років. При цьому хворих молодого віку було 39 (29,1%), зрілого - 43 (32,1%), середнього - 27 (20,1%), похилого - 25 (18,7%). Тривалість захворювання складала в середньому (4,45?2,38) років.
В групу ХВГ було включено 89 (39,9%) хворих з HСV-інфекцією, серед них у 67 (75,3%) діагностовано ХГС, у 22 (24,7%) - ЦП. В обстеження були включені тільки ті хворі на ХГС, в яких виявлені і HCV-РНК, і антиHCV. Враховуючи літературні повідомлення про те, що патогенез ХГС при наявності HCV-РНК та відсутності антиHCV має свої особливості, так як зумовлений високою швидкістю мутацій віруса з утворенням "квазивидів" [115, 156], такі хворі не включалися в обстеження. Серед 89 хворих на ХГС і ЦП HCV-етіології чоловіків було 45(50,6%), жінок - 44 (49,4%). Вік хворих коливався від 20 до 74 років, середній вік - (45,8?7,8)років. При цьому хворих молодого віку було 19 (21,3%), зрілого - 20 (22,5%), середнього - 34 (38,2%), похилого - 16 (18,0%). Тривалість захворювання складала в середньому (4,61?2,59) років. 14 хворих з діагностованим мікст-гепатитом В, С, D не були включені в обстеження в зв'язку з малочисленністю групи та відмінністю патогенезу від ХГВ та ХГС.
У хворих, які включені в групу спостереження, критеріями диференціації ХВГ від гострих вірусних гепатитів були тривалість захворювання більше 1,5 року, наявність антитіл до cor-антигену типу IgM та IgG при переважанні останніх.
Серед хворих на ХВГ було виділено 22 (9,9%) випадки з оптимальною (адекватною) імунною відповіддю. Серед них було 12 (54,5%) хворих з HBV-інфекцією, в яких самовільно відбулася елімінація HBsAg з крові та поява антиHBsAg, нормалізація клініко-біохімічних проявів захворювання - такий стан трактували як виздоровлення. В групу з оптимальною імунною відповіддю було включено 10 (45,5%) хворих на ХГС, в яких діагностували стійку спонтанну ремісію, коли впродовж 6 місяців не визначалися в крові HCV-РНК та антиHCV на фоні зменшення клініко-біохімічних показників захворювання.
Діагноз АХП встановлювали на основі даних про щоденне вживання алкоголю в дозі не менш ніж 50,0г в перерахунку на етан