Вы здесь

Комбіноване лікування хворих на рак ободової кишки з кріодеструкцією і спонтанним відтаюванням.

Автор: 
Євтушенко Олег Іванович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2003
Артикул:
0503U000100
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Матеріали і методи дослідження
2.1. Використані в роботі методи діагностики раку ободової кишки
Всім хворим проводилось ретельне клінічне, інструментальне, лабораторне,
рентгенологічне , ендоскопічне та ультразвукове (УЗД) дослідження. У частини
хворих застосовувались імунологічні, радіоізотопні, радіоімунологічні методи
дослідження. Хворим, з локалізацією пухлини вище дистального відділу
сигмоподібної кишки, виконувалась фіброколоноскопія (ФКС).
Вивчались і аналізувались скарги хворих, анамнез захворювання. Досліджувався
стан внутрішніх органів. В цьому плані важливе значення мала пальпація ободової
кишки. Найбільш часто пальпувалися пухлини сліпої та висхідної ободової кишки,
значно рідше сигмоподібної. Обов’язковому пальпаторному дослідженню підлягала
також печінка та всі доступні дослідженню групи лімфовузлів. У всіх хворих
виконувалось пальцеве дослідження та ректороманоскопія (РРС), щоб виключити
синхронне ураження товстої кишки з локалізацією другої пухлини в прямій кишці.
Важливе місце в діагностиці РОК відводилось РРС та ФКС, під час котрих бралась
щипцева біопсія тканини патологічного процесу для гістологічного дослідження, а
також зі всіх підозрілих ділянок стінки кишки з метою морфологічної верифікації
патологічного процесу.
Із лабораторних досліджень обов’язковими були: загальний аналіз крові, сечі,
екскреторна функція нирок при локалізації пухлини в лівому та правому вигинах
ободової кишки, визначення білків крові, їх фракцій та альбумін-глобулінового
коефіцієнту, визначення залишкового азоту, білірубіну та цукру крові,
коагулограма, електроліти крові. Кожному хворому виконувалась
електрокардіограма.
Рентгенологічне дослідження заключалося в іригоскопії та іригографії прямої і
ободової кишок, флюорографії органів грудної клітки. Крім того, по показанням,
виконувались спеціальні методи дослідження: комп’ютерна томографія,
ядерномагнітний резонанс.
Для виявлення метастатичного ураження печінки застосовувалось сканування
печінки, ультразвукове дослідження . При використанні деяких комбінованих
методів лікування РОК визначення віддалених метастазів має особливе значення,
оскільки, при їх наявності ад’ювантні методи лікування втрачають сенс. Ці
дослідження виконувались з використанням гамма-камери та апаратів “Алока” ,
“Тошіба”.
Операційні препарати підлягали ретельному макроскопічному вивченню та описанню.
Вимірювались розміри пухлини і резектованої частини ободової кишки, віддаль між
видимою границею пухлини та проксимальним та дистальним краями видаленої
ділянки кишки, розповсюдження її по окружності кишки. Обов’язково визначали
характер росту пухлини. Після цього, пухлина розрізалась на всю глибину і
макроскопічно вивчали ступінь її розповсюдження вглиб стінки кишки та на
суміжні тканини і органи у випадках виконання комбінованих хірургічних
втручань, а також видимі зміни пухлини та здорових тканин обумовлені дією
низьких температур. Після макроскопічного вивчення операційний матеріал
направлявся у відділ патоморфології для гістологічного дослідження.
Нами проводились вивчення деяких показників імунного статусу хворих та
пухлинних маркерів радіоімунологічним методом у хворих, котрі лікувались тільки
хірургічним, та комбінованим методом з інтраопераційною кріодеструкцією та
спонтанним відтаюванням .
У зв'язку з тим, що при злоякісних новоутвореннях у хворих страждає імунітет,
вважали необхідним вивчити в динаміці кількісні показники Т-системи імунітету
до і після проведеного комбінованого лікування хворих на РОК з інтраопераційною
кріодеструкцією і спонтанним відтаюванням . Дослідження стану клітинних і
гуморальних факторів імунітету проводилось у лабораторії імунології Інституту
онкології АМНУ (завідувач д.м.н., професор Ю.Я.Гриневич) у 79 хворих на РОК, із
них 25 – які отримували комбіноване лікування з інтраопераційною
кріодеструкцією і спонтанним відтаюванням і у 54 котрі отримали лише хірургічне
лікування. Для цього кров бралась до операції, на 2-3 добу та на 12-13 добу
після операції. Визначали загальну кількість лейкоцитів, відносну і абсолютну
кількість лімфоцитів, 0-лімфацитів, Т- і В-клітин, теофелін-резистентних та
теофелін-чутливих лімфоцитів, показник тимічного сироваточного фактору (ТСФ),
імунні комплекси, а також вміст імуноглобулінів класу М, G, A.
Кількість Т-лімфоцитів у людини визначали з допомогою реакції спонтанного
розеткоутворення, що грунтується на здатності Т-клітин зв'язувати еритроцити
барана з утворенням “розетки” (Е-РОК).
Для визначення В-лімфоцитів в крові хворих на рак ободової кишки
використовували метод спонтанного розеткоутворення з мишиними еритроцитами
(Е-мРОК). Поряд з простотою і доступністю цей метод не поступається своєю
інформативністю, більш складним методикам.
Кількість 0-лімфоцитів (ні Т- ні В-лімфоцити) в крові людей визначали шляхом
розрахунку (віднімали від 100 суму процента клітин, що формували Е-РОК і
Ем-РОК).
Абсолютну кількість окремих субпопуляцій лімфоцитів в крові хворих на рак
ободової кишки розраховували за формулою:
АВС : 10000
де А – кількість лейкоцитів в 1 мл крові; В – процент всіх лімфоцитів серед
лейкоцитів; С – процент лімфоцитів, що сформували розетки.
Для кількісного визначення циркулюючих імунних комплексів застосовується метод
преципітації в 3,75% розчині поліетеленгліколя. При дослідженні сироватки крові
практично здорових людей з метою визначення в ній концентрації розчинних
імунних комплексів виявлено, що середній рівень їх складає 56,3±2,1 од.
Ми досліджували особливості міграції лейкоцитів крові людей в присутності
аутоплазми хворого (РТМЛ). Цей тест є важливим