Вы здесь

Клінічні та морфо-функціональні особливості перебігу пептичної виразки шлунка та її патогенетичне лікування

Автор: 
Щербиніна Марина Борисівна
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2003
Артикул:
0503U000119
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика пацієнтів, що досліджуються
Для вирішення поставлених завдань було обстежено 326 хворих на ПВШ у фазі
загострення та 245 хворих на інші кислотозалежні захворювання
гастродуоденальної зони в якості груп порівняння. Відібрані хворі обох статей
(353 чоловіків та 218 жінок), віком від 17 до 68 років, без домінуючої
супутньої патології.
Усім пацієнтам проведено ретельне клінічне обстеження на початку
госпіталізації, а також щоденне динамічне спостереження за клінічним перебігом
захворювання. Приділяли увагу характеристиці больового синдрому (локалізація,
іррадіація, інтенсивність, зв’язок з їжею тощо), проявам шлункової та кишкової
диспепсії. Визначали вплив тих чи інших лікувальних засобів на динаміку
клінічних симптомів.
При збиранні анамнезу виділяли загальну тривалість захворювання, частоту
рецидивів, тривалість ремісій, чинники виникнення та рецидивування хвороби.
З'ясовували комплекс лікування попередніх загострень та його ефективність.
Враховували характер харчування, побутові умови, професію, шкідливі звички
пацієнтів тощо.
2.2.Ендоскопічне обстеження пацієнтів
Для оцінки стану слизової оболонки стравоходу, шлунка та ДПК використовували
фіброезофагогастродуоденоскопію (ФЕГДС) за допомогою фіброгастродуоденоскопів
“Olympus” К-2 (Японія) та “Пучок” МТ-11 ВО “ЛОМО” (Росія).
Пацієнти були обстежені напередодні або в перші дні після госпіталізації до
клініки, та в середньому на 21-28-й день від початку лікування. При відборі
пацієнтів на ендоскопічне дослідження враховували відносні та абсолютні
протипоказання до його проведення [218].
Хронічна виразка шлунка оцінювалась як обмежений дефект різної глибини, що
захоплює слизову оболонку та частину її глибоких шарів з обов’язковим
руйнуванням м’язової пластинки. Виразки мали заокруглену, полігональну чи
воронкоподібну форму, високі, рівні, чітко окреслені зовні та обривисті в бік
кратера виразки краї, що непідриті та щільні при інструментальній пальпації.
Спостерігалось виражене періульцерозне запалення (вал) слизової оболонки
внаслідок її набряку та гіперемії з підвищеною уразливістю та кровоточивістю,
але без вираженої інфільтрації по краях виразок. До дефектів сходилися
потовщені складки слизової оболонки. Дно виразок було вкрито фібриновим
нальотом - білим, жовтувато-сірим чи геморагічним (при кровотечі).
ФЕГДС є найбільш надійним методом діагностики ПВШ та дозволяє не тільки виявити
виразковий дефект, але й забезпечити контроль за його рубцюванням, зробити
біопсію, оцінити зміни слизової оболонки гастродуоденальної зони.
Візуальні зміни слизової оболонки стравоходу, шлунка та ДПК оцінювали за
критеріями, розробленими П.Я.Григор’євим та співавт. [219], при цьому виділяли
3 основні форми гастритичного процесу [220]:
1.Поверхневу – при помірній набряклості слизової оболонки, вогнищевої
гіперемії, легкій уразливості, збільшенні слизоутворення;
2.Атрофічну – при витонченні слизової оболонки, змінах її кольору до
блідосірого, вираженому судинному рисункові, зменшенні розміру складок.
Розрізняють помірно виражений (з чергуванням атрофічно змінених та незмінених
ділянок слизової оболонки) та різко виражений ступінь атрофії (дифузне
витончення слизової оболонки, практично зникнення складок);
3.Гіпертрофічну - при потовщенні та покрученості складок слизової оболонки
можливі помірна набряклість та гіперемія. В окремих випадках на вершинах
потовщених складок зустрічаються розростання. В залежності від їх конфігурації
та величини розрізняли зернистий, бородавчатий та поліпоподібний гастрит.
З урахуванням локалізації та розповсюдження ендоскопічних змін виділяли:
1.Вогнищевий гастрит (лише окремі ділянки патологічних змін в слизовій
оболонці);
2.Обмежений гастрит (запально-дистрофічний процес локалізується лише в одному з
відділів шлунка);
3.Дифузний гастрит (до патологічного процесу залучаються водночас тіло та
антральний відділ шлунка).
Для об’єктивізації ступінь вираження запально-дистрофічних змін слизової
оболонки шлунка ми використовували критерії П.Я.Григор’єва із співавт. [219],
за якими є 3 ступені активності патологічного процесу:
І ступінь (помірно виражене запалення) – слизова оболонка нерівномірно набрякла
з вогнищами плямистої гіперемії та помірною кількістю слизу;
ІІ ступінь (виражене запалення) - набряклість та гіперемія більш значні,
можливі дрібноцяточні підслизові крововиливи, слизова оболонка легко вразлива,
густо покрита слизом, подекуди білим нальотом;
ІІІ ступінь (різко виражене запалення) - набряк та гіперемія носять дифузний
характер, слизова оболонка покрита сірим нальотом слизу, часто зустрічаються
вогнища підслизових геморагій та дрібні ерозії.
Оцінювали наявність гастроезофагального та дуоденогастрального рефлюксів.
2.3.Методи морфологічних досліджень біопсійного та автопсійного матеріалу
шлунка
Під час ендоскопічного дослідження хворих проводилася прицільна гастробіопсія.
Біоптати брали з дна, країв та перифокальної зони виразок на відстані 1,5-2 см
від її країв, у ділянках, що макроскопічно були незмінені. Крім того, було
проведено дослідження секційного матеріалу померлих внаслідок кровотечі з
виразкового дефекту шлунка, при цьому взяття матеріалу проводили в ділянках,
аналогічних до зазначених вище.
Біоптати та автопсійний матеріал шлунка фіксували у 10%-ому розчині
нейтрального формаліну. Парафінові зрізи товщиною 5 мкм фарбували
гематоксиліном і еозином, толуїдиновим синім, проводили ШИК-реакцію за
загальноприйнятими методиками та за методом М.З.Слінченка [221], який дозволяє
виявити