Вы здесь

Використання і охорона земель в Західному регіоні України

Автор: 
Сохнич Анатолій Якович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2003
Артикул:
0503U000142
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНО – РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ
Природно-економічні умови раціонального
землекористування
Західний регіон України охоплює сім західних областей: Волинську, Закарпатську,
Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Тернопільську і Чернівецьку. Його
територія становить майже 110,7 тис.кв.км або 18,4% загальної площі земель
України.
Аналізуючи типи природних ландшафтів (природоохоронні, рекреаційні,
лісогосподарські, сільськогосподарські, урбанізовані, комунікаційні,
промислові), ми дійшли до висновку, що найбільший інтерес представляють
сільськогосподарські.
Адже висока розораність сільськогосподарських ландшафтів України стала
наслідком екстенсивного ведення сільського господарства, спричиненого
командно-адміністративним стилем управління. Доведені до господарств плани
виробництва рослинницької продукції спонукали до розорювання крутосхилів,
прибережних та придорожніх смуг, природних кормових угідь. Наслідком цього
стало порушення екології навколишнього середовища. При цьому приріст продукції
відставав від приросту засобів виробництва в 4-5 разів. Водночас встановлено
зворотній взаємозв'язок між продуктивністю орних земель і ступенем їх
розораності. Це означає, що продуктивність орних земель там вища, де менша
сільськогосподарська освоєність території, де менша питома вага ріллі, а більшу
площу займають кормові та інші угіддя.
Візьмемо для порівняння Україну і Францію, території яких приблизно однакові.
Рівень розораності в Україні вищий майже у 2 рази, а площа ж кормових угідь,
лісистість території відповідно менші у 2 і 1,5 рази. Проте продуктивність
орних земель в Україні майже у 2 рази нижча, при значно більшій кількості
сільського населення (32,2 проти 5,4%). Наприклад, якщо у Франції в 1999 р.
було отримано 60 млн.т зерна, то в Україні – 24 млн.т.
Данія, яка займає територію загальною площею 43 тис.км2, з її п’ятимільйонним
населенням виробляє у 4 рази більше продукції, ніж їй треба для власних потреб.
При цьому у сільськогосподарському виробництві зайнято лише 2% працюючого
населення.
Ще виразніше свідчить приклад Китаю, в якому орні землі, складаючи 2% світових
площ, дозволяють прогодувати 22% населення світу.
Варто заакцентувати те, що таке “підкорення природи” знаходило своє визнання в
наукових дослідженнях відомих вчених. Так, засновник конструктивного
ландшафтознавства Д.Л.Арманд, захопившись концепцією “підкорення природи”,
відзначав, що на Землі не повинно бути невикористовуваних територій. Приблизно
90% повинні використовуватись для виробничих потреб людини, 9% – для рекреації
і лише 1% залишати під заповідники. Треба сказати, що армандівська ідея
справила досить відчутний вплив на розвиток вітчизняного землекористування.
Його послідовники цю ідею сприйняли як позитивну, в результаті чого, як
відзначалося вище, було розорано крутосхили, прибережні та придорожні смуги,
природні кормові угіддя, малолісисті території, не завжди придатні для
сільсько-господарського виробництва. І лише згодом був зроблений висновок: одна
третина території повинна бути зайнята заповідною дикою природою; друга третина
території – обмежене господарське використання із збереженням природного
ландшафту і лише одна третина підлягати окультуренню із збереженням допустимих
для екології людини умов.
В результаті застосування армандівської концепції землекористування дуже
погіршилась грунтово-екологічна ситуація в Україні. Змито майже мільйон
гектарів орної землі, мають місце постійне зростання дефіциту гумусу в ґрунті,
який служить основою його родючості, інші негативні явища. Варто зазначити, що
43,2% осушених земель мають підвищену кислотність; 10,7% – перезволожені; 12,8%
– заболочені; 18,4% – піддаються вітровій ерозії та 4,6% – водній ерозії.
Деградують і втрачають родючість зрошувані землі - 14% цих земель еродовані, 5%
- перезволоженні, 7,7% – мають підвищену кислотність, біля 30% - солонцюваті та
засолені.
Наші багаторічні дослідження вказують на необхідність комплексного врахування
умов території для сільськогосподарського виробництва, тобто ландшафтного
підходу. Це особливо актуально для умов Західного регіону України, який
розміщений на території семи природно-економічних зон (рис.2.1).
Досить нагадати, що в результаті негативних тенденцій в землекористуванні в
Україні лише приблизно 5 млн.га знаходяться у відносно природному стані
(болота, озера, річки, гори), решта ж земель опинились під впливом
антропогенної діяльності.
Дослідження показують, що стійкий розвиток землекористування повинен
забезпечуватися балансом між вирішенням соціально-економічних проблем і
збереженням земельних ресурсів.
У 1994 році з метою екологізації землекористування інститутом екології
Національного екологічного центру України проведено науково-дослідну роботу за
темою: “Програма заходів щодо створення мережі заповідних територій, що
охороняються, та ренатуралізації водно-болотних комплексів Полісся”. Відповідно
до цієї програми для відновлення раніше осушених водно-болотних угідь вибрано
район Шацьких озер (на Волині). При виборі цієї території бралися до уваги такі
чинники:
наявність великих площ водно-болотних комплексів;
розташування тут Шацького національного природного парку;
незадовільний стан існуючих осушувальних систем, що і стало причиною їх
реконструкцій, тобто ренатуралізації на них водно-болотних комплексів;
географічне розташування об’єкту на особливих шляхах міграції птахів.
У зв’язку з цим, постановою Кабінету Міністрів України і рішенням Волинської
обласної держадміністрації першочерговим об’єктом ренатуралі