Вы здесь

Проблеми сталого землекористування в Україні

Автор: 
Лавейкін Михайло Іванович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2003
Артикул:
0503U000160
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ II
ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ
2.1 Структура земельного фонду
Як уже наголошувалось в розділі 1 земельні ресурси відносяться до універсальної
категорії яка виражає певну сукупність природних, а також соціально-економічних
об'єктів та їх властивостей. В системі економічних відносин земельні ресурси є
фундаментом економіки, при цьому земля розглядається як один із чотирьох
елементів виробництва, поряд із працею, капіталом, і управлінням.
Земельні ресурси використовуються для багатьох цілей, зокрема в сільському
господарстві, промисловості, сфері обслуговування, торгівлі тощо. Характер їх
використання залежить від природних умов (географічне положення, рельєф,
клімат, природні ресурси тощо) і соціальних (населення, економічні умови,
розміщення продуктивних сил, інфраструктура, технології, культурні чинники
тощо).
Україна розташована в південно-східній частині Європи. Вона межує з Молдовою і
Румунією на півдні, Угорщиною, Словаччиною і Польщею на заході, Республікою
Білорусь і Російською Федерацією на півночі і сході. Населення України
становить 49,3 мільйона осіб в 2000 році. За територією і населенням Україна є
однією з найбільших країн Європи: частка її території є вищою від Франції
(543,9 км2), Іспанії (505 км2), Польщі (313 км2), в той час як її населення є
меншим ніж в Німеччині (82,8 млн. чол..), Великобританії (59,1 млн. чол.),
Франції (58,8 млн. чол.), Італії (57,7 млн. чол..)
З огляду на це, значення земельних ресурсів в житті суспільства визначається
тим, що на їх використанні формується біля 95-97% обсягу продовольчого фонду та
2/3 фонду товарів споживання. Частка земельних ресурсів у складі продуктивних
сил України становить понад 40%. В ресурсній забезпеченості
соціально-економічного розвитку нашої держави земля складає 40-44%, виробничих
фондів та оборотних засобів - 20-21%, трудових ресурсів - 38-39% [111].
На території України зосереджено 8% чорноземних ґрунтів світу, 0,5 - запасів
прісної води і 0,5% запасів деревини, що разом оцінюється у 3,6 трильйонів
доларів США (за даними Ради по вивченню продуктивних сил України НАНУ). Землі
сільськогосподарського призначення оцінено в 766,5 млрд. дол. США, що становить
21,3% вартості земельних ресурсів. Місткість територіального простору України
по біокліматичному потенціалу для нормального життя складає 250-300 млн.
чол.[102].
Безумовно, сприятливим фактором економічного розвитку України є наявність
величезного земельноресурсного потенціалу, який характеризується зручним
географічним та геополітичним місцерозташуванням території, сприятливими
кліматичними умовами, високородючими та величезними за площею ґрунтами.
Територія України відрізняється сталими демографічними, соціально-економічними
і екологічними особливостями та унікальною інфраструктурою, створеною багатьма
поколіннями людей.
В загальному відношенні земельні ресурси розглядають як земельні угіддя, що
мають різноманітне функціональне використання. Для цього вживається категорія
земельний фонд, тобто сукупність всіх земель в межах території, країни,
регіону, що розподіляються за типом господарського використання і правового
режиму.
Відповідно до Земельного кодексу України (ст.19) всі землі поділяються на
дев’ять категорій цільового призначення:
землі сільськогосподарського призначення;
землі житлової та громадської забудови;
землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
землі оздоровчого призначення;
землі рекреаційного призначення;
землі історико-культурного призначення;
землі лісового фонду;
землі водного фонду;
землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого
призначення [269].
Згідно з основним цільовим призначенням єдиного земельного фонду законодавством
визначається правовий режим і характер використання та порядок обліку та оцінки
земель. Відповідно до встановленого порядку державної звітності земельний фонд
України характеризується за видами основних земельних угідь та економічної
діяльності, за формами власності та землекористування.
Разом з тим, розподіл земельного фонду за цільовим призначенням носить
довільний характер і до цього часу не має статистичних даних щодо розподілу
земель за категоріями цільового призначення.
Станом на 1 січня 2002 р. єдиний земельний фонд України складав 60354,8 млн.
га, що становить близько 0,4 % від площі суші Землі. Основну частину земельного
фонду України становлять сільськогосподарські землі, 43039,5 тис. га (71,3% від
загальної території України). Ліси та лісовкриті площі займають 17,3% території
України, інші види земельних угідь (забудовані землі, відкриті заболочені, сухі
відкриті землі з особливим рослинним покривом, відкриті землі без рослинного
покриву) - 9,2%, забудовані землі 4,1%, землі під водою – 4%. Земель з
особливим природоохоронним режимом використання нараховується 2339 тисяч
гектарів. Таким чином, земельний фонд України характеризується надзвичайно
високою його господарською освоєністю (діаграма 2.1.1.).
Частка земель у природному стані становить близько 8 % від загальної площі, що
не відповідає світовим стандартам. Перш за все, Південне узбережжя Криму та
Гірський Крим, Українські Карпати тощо. До господарського використання залучено
більш як 92 % її території. За щільністю населення Україна наблизилась до
середньоєвропейського рівня.
Нині в Україні має місце тенденція до зменшення площі сільськогосподарських
земель, забудованих земель, земель промисловості, транспорту та зв'язку та
збільшення земельних площ інших категорій - земель лісового фонду (табл. 2.1).
Так, площа сільськогосподарських земель за період 01.01.1996 р. по 01.01. 2001
р. зменшилась на