Вы здесь

Асоційовані форми аграрного бізнесу (ринкова трансформація і проблеми регулювання).

Автор: 
Слав\'юк Ростислав Анатолійович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2003
Артикул:
0503U000312
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО–ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ
АСОЦІЙОВАНИХ ФОРМ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ
2.1. Еволюція кооперативних форм бізнесу у процесі здійснення аграрних
перетворень в Україні
В сучасних умовах в Україні постає кілька завдань для відродження
сільськогосподарської кооперації. Перше завдання полягає у визначенні
теоретичних і методологічних основ кооперування сільськогосподарських
товаровиробників в умовах ринкової економіки, фундаментальних принципів
кооперації та їх сучасної інтерпретації. Друге завдання пов’язане з
узагальненням досвіду сільськогосподарської кооперації в Україні та розвинутих
країнах з визначенням особливостей організаційної побудови та управління
кооперативними підприємствами. Третє завдання спрямоване на відродження
сільськогосподарської кооперації в Україні, обґрунтування основних напрямів її
розвитку [163, 12].
Вчені України намагалися віднайти історичні корені кооперації. Наукові пошуки в
цьому напрямі здійснювали М.Зібер, Ф.Щербина, М.Ковалевський, В.Воблий,
Є.Савченко-Сакун, В. Антонович, М. Драгоманов, С. Подолинський, Б.
Кістяківський, О.Кониський, Ф. Щербина, О.Русов та їх послідовники
Л.О.Олесневич, І.В.Хмель та ін.
Історичні факти свідчать, що кооперативні форми бізнесу мають свої давні
корені. Перші практичні спроби асоційованої участі в організації спільної
справи використовували ІуходникиІ, які хоч і вели індивідуальне господарство,
але утворювали паланкову самоврядовану структуру під захистом Запорізької Січі.
Вони спільно займалися господарською і торговою діяльністю. В цих об’єднаннях
існувала господарська самостійність членів з одночасним чітким підпорядкуванням
ІгуртовомуІ ладу. Пізніше деякі елементи кооперації були використані в Україні
при утворенні братств, які захищали інтереси ремісників, а також при виникненні
чумацтва. У першій половині ХІХ ст. 75 % зерна з України до чорноморських і
азовських портів перевозили чумаки [88, 543].
Особливі форми Іполонинської господаркиІ виникали на Закарпатті при об’єднанні
селян (дуже часто сусідів), які займалися як скотарством, так і виробництвом
масла, сиру. Слід зазначити, що для селян України у всі часи були характерними
різні форми взаємодопомоги. З давніх-давен відомі в Україні ІтолокиІ –
організована праця суспільно-громадської самодопомоги: при садінні і
прополюванні сільськогосподарських культур, збиранні урожаю, заготівлі і
перевезенні будівельного матеріалу, допомога при будівництві житлових та
господарських споруд, забезпечення транспортування та безпеки при
транспортуванні продукції, придбання у складчину дорогих засобів і спільне їх
використання [33, 263].
Однак було б хибно відносити до кооперативних традицій давні земельні, лісові,
громадські об’єднання, установи цехового устрою та інші, бо багато з них не
мали основного кооперативного елементу – добровільності, а деякі з них більшою
чи меншою мірою були створені примусово або під впливом обставин.
Ідеї Рочдельського споживчого товариства з Англії та Райфайзенського кредитного
товариства з Німеччини були принесені в Україну завдяки просвітницькій
діяльності вітчизняних вчених. Серед них слід виділити М.Туган-Барановського,
М.Левитського, М.Драгоманова, С.Подолинського, Б.Мартоса. Завдяки ідеям і
просвітницькій діяльності Миколи Левитського з 1887 року починається
кооперативний рух у селах півдня України, який пізніше поширився на Київщині і
лише потім у Росії. У 1887–1891 рр. На Херсонщині вже було 125 хліборобських
товариств. У 1898 р. українські вчені обстежили 115 товариств. Майже в усіх
селянських господарствах, об’єднаних у товариства, фінансовий і майновий стан
покращився (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Стан селянських господарств Херсонської губернії в 1898р. об’єднаних в
кооперативи, [21, 106]
Економічний показник
Одиниці виміру
До кооперування
Після об’єднання в кооперативи
Чисельність робочої худоби
голів
308
908
Вартість нерухомого та рухомого майна
крб
15914
60174
Площа посівів
дес.
1664
3025
Площа орендованої землі
дес.
152
1099
Прибуток
крб
6760
Несплачені податки
крб
4498
1000
Факт чотирикратного збільшення вартості майна і значного росту прибутку був
винятковим явищем для того часу. Проте існуюча система економіко-правових
відносин гальмувала розвиток кооперації як форми аграрного бізнесу. Лише після
1905 року для кооперативного руху в селах України було створено сприятливі
умови. В цей період почав діяти закон, який вимагав обов’язкового самоконтролю
і фінансової ревізії, що, безумовно, було фактором сприяння ефективності роботи
кооперативів.
У цей період великий внесок у розвиток теорії та практики організації аграрного
бізнесу у формі кооперації здійснили В.Доманицький, К.Паньковський,
І.Петрушевич та Ю.Юркевич. Завдяки їх просвітницькій діяльності напередодні
Першої світової війни в Україні, за свідченням І.Витановича, функціонувало 1020
сільськогосподарських кооперативів. З них 345 на Полтавщині, 134 на
Чернігівщині, на Катеринославщині – 113, на Херсонщині – 105, на Харківщині –
104, на Київщині – 70, в Таврії – 58, на Волині – 19 [21, 127]. За даними І.П.
Прокопенка в Україні на початку 1915 року було близько 1500 кооперативів у
системі аграрного підприємництва [147, 15]. В більшості своїй вони нагадували
хліборобські спілки Данії, Німеччини, Чехії.
В.В.Зіновчук вважає, що значну активізацію кооперативної діяльності в системі
аграрного бізнесу можна пояснити такими факторами:
структурна трансформація аграрного сектора сприяла збільшенню числа
орієнтованих на ринок селянських господарств;
зростанн