Вы здесь

Оптимізація тактики лікування раку нижньоампулярного відділу прямої кишки

Автор: 
Башеєв Володимир Харитонович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2004
Артикул:
3504U000036
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ
І МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Особливості дослідження власного клінічного матеріалу

В період з 1967 по 2000 рр. в клініці проктології Донецького державного медичного університету ім.М.Горького оперовано 4538 хворих на РПК. Певну відмінність від інших клінік несла в собі оперативна активність і тактика лікування РПК. Основну питому вагу склали сфінктерозберігаючі резекції ПК (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Відносні змінення частки сфінктерозберігаючих операцій
за 1967-2000 роки
РокиКількість операцій у радикальному обсязіКількість і питома вага сфінктерозберігаючих операційабс. числоабс. число%1967-1969773748,01970-197424510442,41975-197931617756,01980-198455346784,51985-198978772792,41990-199492885792,41995-200086380893,6Усього3769317784,3
В локалізаціях пухлинного процесу превалювали дистальні відділи, що виглядало таким чином:
ректосигмоїдний відділ- 762 (16,8%) випадки;
верхньоампулярний відділ - 931 (20,5%) випадок;
середньоампулярний відділ - 1329 (29,3%) випадків;
нижньоампулярний відділ - 1284 (28,3%) випадки;
анальний канал - 232 (5,1%) випадки.
Представлена пропорція питомої ваги РПК за локалізаціями збігається з основними літературними даними.
З 1284 хворих на рак нижньоампулярного відділу ПК, які підлягли оперативному лікуванню, у 937 (73,0%) випадках змогли виконати радикальні оперативні втручання за різними способами ЧПЕ і ЧАР. У 347 (27,0%) випадках були виконані паліативні і симптоматичні втручання. Аналізу підлягли спостереження радикальних операцій, паліативні і симптоматичні випадки були виключені з дослідження ефективності розроблених способів лікування із-за первісно обмеженої тривалості життя і непорівнянного обсягу операцій. Враховуючи довгочасність дослідження (понад 30 років), для повноцінної характеристики цієї групи хворих, котра дозволяє надалі вірогідно оцінювати одержані результати, ми були змушені розділити усі спостереження на часові періоди. Необхідність і правомочність такого підходу диктувалась декількома обставинами. Застосовані лікарські препарати і прийоми, зокрема для антибактеріальної терапії та анестезіологічно-реанімаційного втручаня суттєво відрізнялись у кінці 60-х і 90-х років, у зв'язку з чим порівнювати безпосередні результати лікування хворих у ці періоди було б неправомочно. Використання високоефективних способів лікування, зокрема розробленої і широко впровадженої у кінці 80-х років до- і післяопераційної ендолімфатичної терапії, також укріпило наше міркування про некоректність порівняння результатів лікування у ці часові проміжки. Існують і інші, не такі суттєві обставини, котрі зумовлюють необхідність часового розділення та ізольованого дослідження клінічних спостережень.
У зв'язку з цим ми розділили клінічний матеріал на два часових періоди. Початком спостережень першого періоду став 1967 рік, коли була організована клініка онкології і виконані перші радикальні операції у разі РПК. Кінцем спостережень першого періоду став 1986 рік, коли була виконана остання ЧПЕ при захворюванні на рак нижньоампулярного відділу ПК. Основною метою дослідження у даний часовий проміжок стало доведення можливості використання сфінктерозберігаючих резекцій у разі раку нижньоампулярного відділу з достатнім рівнем радикалізму втручання.
У другий часовий проміжок включені клінічні спостереження з 1987 по 2000 рік, які характеризувались 100%-м використанням при захворюванні на рак нижньоампулярного відділу ПК ЧАР. Метою дослідження даної часової групи стало доведення можливості збереження і покращання замикаючої функції при виконанні сфінктерозберігаючих резекцій з приводу раку нижньоампулярного відділу ПК.

2.2. Способи лікування хворих на рак прямої кишки

РПК характеризується різноманітними клінічними і морфологічними проявами, оцінка вираженості яких багато в чому залежить як від індивідуальних характерологічних особливостей пацієнтів, так і від суб'єктивної думки хірурга. Однак, існують загальні стандартизовані ознаки оцінки пухлинного захворювання ПК, які дозволяють не лише раціонально підходити до вибору методу лікування і прогнозувати його результат, але й проводити порівняльний аналіз з аналогічними показниками інших дослідників. У даній роботі автор не визнав потрібним докладно зупинятись на загальних питаннях клініки і діагностики РПК, докладно і багаторазово, ось вже на протязі більше 100 років, описаних у статтях і монографіях. Тим не менш, деякі аспекти клінічної характеристики хворих, включаючи діагностичні і лікувальні прийоми, ми визнали необхідним розглянути більш докладно.
Донецький обласний протипухлинний центр, будучи спеціалізованим онкологічним закладом, має увесь необхідний спектр технічних можливостей і висококваліфікований медичний персонал для надання сучасної онкологічної допомоги.
Для лікування хворих на РПК застосовується така тактика. Усім хворим при госпіталізації у стаціонар проводиться обстеження з метою уточнення локалізації і розповсюдження пухлинного процесу. Паралельно з цими дослідженнями з метою удосконалення діагностики РПК для встановлення місцевої пухлинної інвазії використовується ряд розроблених інструментів і прийомів [3]. Більшості хворим оперативне втручання доповнюється хіміопроменевою терапією. Серед різних варіантів комбінованого і комплексного лікування найчастіше використовується доопераційна променева терапія з метою пошкодження радіочутливих клітин і порушення їх здатності до репродукції та імплантації. Виконанню цієї задачі відповідає програма концентрованого доопераційного опромінення з разовою дозою 5 Гр протягом 5 днів, до сумарної осередкової дози 25 Гр і подальшим оперативним лікуванням через 24-78 годин після закінчення променевого в