Вы здесь

Патогенетичне обгрунтування корекції метаболічних, імунологічних і нейрогормональних порушень в лікуванні хворих на ускладнені форми увеїтів

Автор: 
Панченко Микола Володимирович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2004
Артикул:
0504U000128
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика експериментальних досліджень
Експериментальні дослідження проведені на 104 кролях массою 2,0 - 2.5 кг породи
"шиншила". У 72 кролів дослідження проводились на моделі бактеріального
ускладненого переднього увеїта з метою вивчення в експерименті морфо -
функціональних особливостей меланоцитів увеального тракту в динаміці розвитку
ускладненого гострого переднього увеїта, динаміки рівней мелатоніна в сечі,
дослідження вмісту амінного азота в склистому тілі та в елімінаті з очей, та
вмісту оксида азота в сироватці крові та в склистому тілі.
У 32 кролів з метою моделювання імунозалежних механізмів розвитку та
встановлення ролі простагландинів в патогенезі увеїтів, ускладнених набряком
макулярної області, дослідження проводились на розробленій нами (Бездітко П.А.,
Панченко М.В., Дурас І.Г. “Спосіб моделювання увеїту” – Деклараційний патент
України на винахід № 45856 А від 15.04.2002, бюл. № 4) моделі
експериментального увеїту, ускладненого набряком центральних вiддiлiв
сiткiвки.
Експериментальній бактеріальний увеїт викликали наступним чином: пiсля
епiбульбарної анестезiї (0,3 % дикаїн) правого ока виконували прокол лезом
передньої камери по лімбу i вводили в неї добову культуру Stарhу1ососсиs аuгеus
в кількості 0,1 мл (1 млн. мікробних тіл в 1 мл). Ліве око було контролем.
В усіх очах виник гострий передній увеїт, який ускладнювався підвищенням
внутрішньоочного тиску, залученням до запального процесу рогівки та формуванням
потьмарень в кришталику. Клінічна картина експериментального бактеріального
увеїту характеризувалась наступними етапами.
Розгар бактеріального іридоцикліта спостерігався на третю добу експери-мента і
характеризувалася наявністю вираженої змішаної ін’єкції, ексудата в передній
камері, в області зіниці, гіпопіона, ослабленням рефлекса з очного дна.
На п’яту - сьому добу після введення добової культуру стафілокока в пе-редню
камеру кількість ексудата в передній камері збільшувалася, область зіниці було
не видно. В цей час у більшості кролів експериментальній увеїт ускладню-вався
підвищенням офтальмотонуса. До запального процесу залучувалась рогівка.
На 10-12-у добу спостерігався вираженний кератоувеїт, спостерігався набряк
рогівкаи, її інфільтрація; передня камера була заповнена гноєм.
На 25-ту добу експеримента запальний процес в судинній оболонці майже повністю
закінчувався, більшість очей були спокійні, передня камера нерівномір-ної
глибини, в наявності задні (а, іноді, і передні) синехії, в передній камері
фор-муються тяжі та плівки, зрощені з райдужною оболонкою та кришталиком,
відмі-чається потьмарення рогівки. Рефлекс з очного дна був ослабленим або
відсутнім.
На 50-ту добу всі очі були спокійні, відмічені потьмарення рогівки та
криш-талика, різної вираженості та локалізації. Рефлекс з очного дна був
відсутнім.
При вивченні в експерименті морфо - функціональних особливостей мела-ноцитів
увеального тракту проводили гістологічні дослідження після виведення з
експеримента кролів методом повітряної емболії на третю, сьому, дванадцяту і
п’ятидесяту добу після введення культури в передню камеру. Очні яблука
фіксували в розчині формаліна і після промивання проводили спиртову проводку.
Заливка матеріалу проводилась целоідін – парафіновим методом. Препарати красили
гематоксіліном - еозином, по Ван - Гізон, по Ейнарсону.
Максимальні рівні мелатоніна (по вмісту його метаболіта - мелатонін суль-фата в
сечі) визначались через 12 годин після введення добової культури
Stарhу-1ососсиs аuгеus в передню камеру ока, на другу, третю, п’яту, сьому,
дванадцяту та сімнадцяту добу експерименту. Коитролем служили інтактні
тварини.
При вивченні в експерименті динаміки амінного азоту проводили
електро-елімінацію та дослідження склистого тіла (після виведення з
експеримента кролів методом повітряної емболії) на третю, сьому, дванадцяту і
двадцять п’яту добу після введення культури в передню камеру.
Рівні оксида азота в сироватці крові оцінювали по вмісту азота
нітри-тів/нітратів по І.О. Кіселику та співавт. (2001) [58]. Забір крові
проводили шляхом
венепункції (використовували крайову вену вуха).
Дослідження склистого тіла проводили після виведення з експеримента
кролів методом повітряної емболії на 12-ту та 25-ту добу. Після забору
проводили гомогенізацію склистого тіла, відділяли його рідку частину на
центрифузі та визначали в ній рівень оксида азота по вмісту азота нітритів та
нітратів [58]. Як контроль використовували сироватку крові та склисте тіло
інтактних кролів.
Експериментальний увеїт, ускладнений набряком центральних вiддiлiв сiт-кiвки
викликали наступним чином: пiсля епiбульбарної анестезiї 0,3 % розчином дикаїна
правого ока проводили пункцiю передньої камери i вводили в неї 0,2 мл 0,005%
розчину латанопроста (ксалатана), що є аналогом простагландина.
В усіх очах виник помірно виражений увеїт з набряком центральних вiд-дiлiв
сiткiвки, клінічно подібний до такого у людей. При гiстологiчному дослiд-женнi
енуклейованих очей встановлено наявнiсть запального процесу в райдужцi та
вiйковому тiлi, а також наявнiсть набряку центральних вiддiлiв сiткiвки.
Клінічна картина запропонованого експериментального увеїта характеризу-валась
наступними етапами. Початкові прояви запального процесу в судинній оболонці
виникали в середньому через 2 - 3 години пiсля введення латанопросту в передню
камеру: відмічався незначний набряк райдужки, “стушованість” її малюнка,
звуження зіниці та сповільнення її реакцій на світло, слабка або нерізко
виражена перикорнеальна iн'єкцiя