Вы здесь

"Адаптаційні реакції, їх значення в клініці внутрішніх хвороб"

Автор: 
Радченко Олена Мирославівна
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2004
Артикул:
0504U000162
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Наукове обґрунтування використання загальних неспецифічних адаптаційних реакцій для оцінки перебігу та оптимізації лікування хвороб внутрішніх органів вимагає вивчення стану основних регуляторних систем організму, які приймають участь у процесі адаптації: нервової, ендокринної, імунної, та основних фізіологічних та патофізіологічних процесів, які забезпечують життєздатність організму: гемостаз, запалення (рис 2.1).

Рис. 2.1. Обґрунтування методологічних підходів до вирішення поставлених завдань

Роботу умовно можна поділити на три складові частини: перша - експериментальне дослідження для вивчення основних характеристик адаптаційних реакцій та визначення впливу медикаментів на їх розвиток, друга - характеристика адаптаційних реакцій на підставі визначення стану основних систем та процесів організму у здорових осіб та хворих незалежно від патології, третя - обґрунтування доцільності використання загальних неспецифічних адаптаційних реакцій для вивчення перебігу хвороби, медичного прогнозування функціональної недостатності та виникнення ускладнень, критеріїв ремісії у хворих з основними хворобами систем внутрішніх органів: дихальної, серцево-судинної, травної, видільної та ендокринної.
Метою експериментального дослідження стало виявлення загальних неспецифічних адаптаційних реакцій у інтактних тварин, визначення впливу медикаментів деяких груп на розвиток адаптаційних реакцій, вивчення мас тимуса, селезінки, наднирників, пошук особливостей гістологічної та морфометричної структури тимуса у тварин з різними типами загальних неспецифічних адаптаційних реакцій. Вибір об'єкта досліджень та використані методики - підрозділи 3.1, 3.2. Для визначення впливу найбільш широко застосовуваних медикаментів у клініці внутрішніх хвороб на утворення адаптаційних реакцій ми обрали нестероїдні протизапальні засоби (аспірин та ібупрофен). Для порівняння вивчено дію сульфаніламідного засобу (сульфален) та адаптогену піримідинового походження (пентоксил).
Тварини були поділені на п'ять груп: контрольну та чотири дослідних, в яких щурі отримували перорально один з препаратів в їжі. Для характеристики різних типів загальних неспецифічних адаптаційних реакцій було проведено вивчення мас тимуса, селезінки та наднирників з визначенням вагових коефіцієнтів.
Тимус вважається центральним органом імунної системи [246, 291, 354], в якому відбувається не тільки розмноження та дозрівання Т-лімфоцитів, але і продукція регуляторних пептидів з характеристикою гормонів [311, 437]. Структурною та функціональною одиницею тимуса є часточка, яка має кіркову та мозкову речовину. У кірковій речовині забезпечується дозрівання Т-лімфоцитів, у ній розміщені малі та середні лімфоцити, макрофаги, епітеліоцити, Т-лімфобласти. Мозкова речовина здійснює ендокринну функцію та містить тільця Гассаля, які утворюються при дегенерації та нашаруванні епітеліоцитів. Для співставлення імунної та ендокринної функцій тимуса при різних адаптаційних реакціях проведена морфометрія тимуса: визначення ширини кіркового та мозкового шарів часточки та їх співвідношення. Підготовка препаратів тимуса для гістологічного дослідження проведена на кафедрі гістології Львівського національного медичного університету. Консультація препаратів тимуса проведена доц. кафедри гістології ЛНМУ Согомонян А.І.
Аналіз адаптаційних процесів у тварин проведено за визначенням типу адаптаційної реакції та індексу адаптації. Критеріями загальних неспецифічних адаптаційних реакцій у щурів виступали показники периферійної крові [53, 52]: а) стрес-реакція - лейкоцитоз (15,0х109/л та більше), анеозинофілія, лімфопенія (менше 50%), нейтрофільоз, б) реакція орієнтування - лейкоцити 7,1-14,9х109/л, кількість лімфоцитів від 51% до 60%, інші клітинні елементи в межах норми, в) реакція спокійної активації - лейкоцити 7,1-14,9х109/л, лімфоцити периферійної крові від 61% до 79%, сегментоядерні нейтрофіли - в межах нижньої зони норми, г) реакція підвищеної активації - лейкоцити 7,1-14,9х109/л, помірний лімфоцитоз (71-80%), сегментоядерні нейтрофіли в межах нижньої межі норми, д) реакція переактивації - лейкоцити 7,1-14,9х109/л, кількість лімфоцитів 81% та більше, нейтропенія (15% та менше), е) реакція неповноцінної адаптації - лейкопенія (менше 7,0х109/л).
Індекс адаптації вираховувався як відношення відносних значень лімфоцитів та сегментоядерних нейтрофілів. Для стрес-реакції у щурів індекс адаптації не перевищує 1,5, при реакції орієнтування 1,5-2,0, у тварин з реакцією спокійної активації становить 2,0-3,0, з реакцією підвищеної активації - 3,0-5,0, з реакцією переактивації - більше 5,0.
Другою складовою даної роботи є характеристика адаптаційних реакцій на підставі визначення стану основних регуляторних систем (нервова, ендокринна, імунна) та процесів організму (гемостаз, запалення, ліпідний метаболізм) у здорових осіб та хворих незалежно від патології.
На цьому етапі в дослідження не включались хворі з двома чи більше супутніми хворобами внутрішніх органів, клінічними проявами печінкової та ниркової недостатності, гіпер- та гіпофункції ендокринних органів, ІІ-ІІІ стадіями недостатності кровообігу, гіпертонічними кризами, ІІ-ІІІ стадіями дихальної недостатності, хворобами крові, пацієнти з органічними ураженнями нервової системи, клінічними проявами геморагічного синдрому чи тромбозу, пухлинами, спадковими хворобами, вагітні.
Для загальної характеристика адаптаційних процесів у здорових осіб та хворих з патологією внутрішніх органів використано: 1) тип загальної неспецифічної адаптаційної реакції (стрес, орієнтування, спокійна активація, підвищена активація, переактивація, неповноцінна адаптація), 2) рівень реактивності, на якому вона розвивається (низький, середній, високий), 3) тип адаптації (фізіологічний, проміжний, патофізіологічний), 4) стан механізмів адаптації (задовільний, незадовільний).
Тип загальної неспецифічної адаптаційної реакції (стре