Вы здесь

Мас-медіа як соціальний інститут: особливості взаємин з владою

Автор: 
Фінклер Юрій Едуардович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2004
Артикул:
0504U000192
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2.
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ
ВЗАЄМИН МАС-МЕДІА ТА ВЛАДИ В УКРАЇНІ

2.1. Інституціональні характеристики мас-медіа
Розглядаючи проблему взаємодії влади і мас-медіа, підкреслимо, що мас-медіа виступають фактором обопільного доповнення прикладної діяльності як першого, так і другого складових сучасного суспільного життя. Способи вирішення проблеми комунікативного наповнення суспільного життя взагалі і в окремому кластері (включно і аудиторному) зокрема є і теоретичною, і прикладною проблемою, вирішення якої видається справою часу.
Незважаючи на інтенсивний пошук способів та методів вирішення проблеми комунікатизації суспільства - з огляду передусім на аспект ефективного функціонування мас-медіа, - ця проблема ще далека від конкретного натяку на вирішення. Сьогодні українське журналістикознавство не виробило єдиного, спільного підходу до структури та критеріїв оцінки функціонування мас-медіа як комунікативно-технологічного явища.
Причиною цього є не лише складність проблеми, але й усталені погляди на ефективність діяльності мас-медіа, висхідні посилання на визначення цієї ефективності. Погляди ці не завжди об'єктивно й адекватно до комунікативних реалій враховують корегування розуміння інформації, що подається мас-медіа, окремим споживачем, з одного боку, й аудиторією як суспільною категорією, з боку іншого - тобто, немає відтворення справжньої загальної картини продуктивності всієї системи медійної діяльності в Україні. А система ця визначається передусім саме комунікативно-технологічними характеристиками, зумовленими різнобічною дією передачі інформації на окремого представника аудиторії і на соціальні умови, у яких він знаходиться.
Подібна колізія пов'язана із цілою низкою умов, за яких відбувається функціонування мас-медіа як комунікативно-технологічного явища. Відзначимо найголовніші з них.
По-перше, головна увага і практиків, і теоретиків зосереджується нині на економічній ефективності діяльності мас-медіа (див.: [190]), яка, по-перше, має грошове вираження (що завжди пов'язано з реалізацією інформації, а останнє не завжди залежить від системи комунікативного забезпечення суспільства), а по-друге, може, крім економічного, дати соціальний ефект, що не має конкретного грошового вираження.
По-друге, неможливість у деяких випадках на момент передачі інформації визначити її ефективність, внесок у соціальний прогрес навіть при великій цінності самого повідомлення (цікаво: чим цінніше інформація, тим важче це зробити - див. [191]).
По-третє, неправильне визначення інформації, яка в системі комунікативного забезпечення суспільства виступає не в повному своєму вигляді, не в повному обсязі (це відбувається тому, що часто-густо в суспільстві штучно не виробляється нових повідомлень у замкненій системі комунікативних координат - див. [192]). Це призводить до неправильного, перекривленого впливу на суспільну свідомість, яка "всмоктує" навмисно спотворену інформацію - при цьому аспект ефективності цієї інформації безпосередньо пов'язаний із технологією виготовлення, а не розповсюдження інформації.
Ці причини в основному примушують мас-медіа "вишукувати" вже не економічний, а суспільний ефект своєї діяльності - суспільне значення його є набагато вищим. Тому доцільнішим у таких випадках вважається вести мову вже не про ефективність, а про активність діяльності мас-медіа як про критерій оцінки їх функціонування. Тобто варто оцінювати діяльність мас-медіа за інформаційною якістю продукту, а не за виходом (шпальтовим чи ефірним), який одержано в іншій системі, в іншій площині - площині зацікавлень та інтересів засновників (видавців), - на яку мас-медіа не мають прямого, безпосереднього впливу. Цей критерій оцінки діяльності мас-медіа головним чином повинен визначитися цінністю інформації для вирішення поставлених засновником (видавцем) завдань та кількістю її видач аудиторії.
У будь-якій підсистемі соціальної інформації можна точно вирахувати трудові, фінансові та інші витрати, безпосередньо пов'язані з підготовкою і здійсненням передачі інформації. Втім, практично неможливо врахувати витрати зі створення власне інформації, що транслюється мас-медіа. Вартість інформації у загальній системі комунікативного забезпечення суспільства фіксується здебільшого у деформованому вигляді. Тому ефективність комунікативного забезпечення суспільства не повинна визначатися обсягом інформації у першоджерелі та не повинна ототожнюватися з ефективністю використання інформації в різних сферах суспільного життя - а ефективність ця залежить від можливостей, бажань, кваліфікації чинника аудиторії та багатьох інших факторів.
Будь-яке повідомлення в межах комунікативної системи пов'язане із інтелектуальною працею журналістів - комунікаторів. Їхня праця не може утворювати комунікативну вартість повідомлення з нічого. Для отримання комунікативного продукту необхідно мати предмет інтелектуальної праці. Для професійних комунікаторів предметом праці є інформація, причому не обов'язково інформація нова, для професійних комунікаторів будь-яка інформація являє собою застиглу форму минулої діяльності.
В системі комунікативного забезпечення ця інформація виступає у вигляді "комунікативної сировини", яку в процесі передачі потрібно опрацювати для отримання певного прирощення, ущільнення інформації. Це - аналітико-синтетичне опрацювання інформації, яке призводить до подачі журналістом певного інформаційного ряду у вигляді вже готового матеріалу публіцистики.
Комунікативна діяльність неможлива без інформаційної нагромадженості. Трансформація інформації, яка є серйозною журналістикознавчою проблемою, оскільки призводить до явища маніпуляції інформацією, трактується вірно тільки тоді, коли враховує певну інтелектуальну місткість інформаційної праці журналістів. Процес інформування аудиторії, її кластерного наповнення залежить від багатьох чинників, різних форм комунікативного наповнення й збагачення інформації. Нелегко у "чистому" вигляді виявити