Вы здесь

Регіональні системи розселення: демогеографічний аналіз (на прикладі Західного регіону України).

Автор: 
Джаман Василь Олексійович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2004
Артикул:
0504U000216
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНО-РЕСУРСНІ МОЖЛИВОСТІ ТЕРИТОРІЇ - ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ РОЗСЕЛЕННЯ
2.1. Оцінювання впливу природних умов і ресурсів території на особливості розселення

Природне середовище - один із важливих і постійно діючих, а в окремих випадках і вирішальних чинників розселення. Воно виступає необхідною умовою існування й розвитку поселень як і всього життя суспільства. Природні ресурси впливають на розселення через господарську діяльність; їх запаси, доступність, можливість і доцільність освоєння виступають основою виробничої та невиробничої діяльності. Природні умови території створюють відповідний природний фон - "комфорт" проживання людей. Спостерігається і прямий "технічний" вплив на розміщення і будівництво споруд, населених пунктів. Зокрема, опосередкована вартість спорудження житла у розрахунку на один квадратний метр по регіонах України (у розрізі областей, Автономної Республіки Крим та міст Києва і Севастополя) коливалася станом на 1 січня: у 1991 р. - в 1,47 раза, у 1997 р. - в 1,29 раза, у 2000 р. - в 1,43 раза, у 2002 р. - в 1,27 раза [260, с. 98, 128].
Розселення, як процес заняття й освоєння території людьми, відбувається у різних природних умовах при відповідному рівні розвитку продуктивних сил за певних історичних особливостей. Кожній суспільно-історичній формації відповідає своя система поселень. Зі зміною способу виробництва змінюється і характер розселення. Не варто заменшувати й значення впливу природних умов і ресурсів на розселення як процес і явище, тобто на картину розселення, як результат цього процесу, із формуванням різних типів поселень: від дисперсного розселення (однодвірок, хуторів, поодиноких сіл) до групових форм розселення (агломерацій, конурбацій, мегалополісів, метрополітенських територій). У переважанні того чи іншого малюнка розселення відображаються вимоги до природного середовища з боку населення для певного історичного часу, на відповідному етапі розвитку продуктивних сил, що виражається у можливостях і вмінні людей використовувати та освоювати природні ресурси. При цьому необхідно дотримуватися регіонального підходу, тому що природні умови та ресурси мають значні територіальні відмінності, які визначають особливості структури регіонального розселення.
Значна територіальна диференціація природних компонентів і комплексний вплив їх на розселення зумовили соціальну потребу в оцінці придатності території для житлового і господарського (промислового, транспортного та ін.) будівництва та умов проживання населення. Проведені дослідження можна згрупувати за чотирма напрямами:
1) оцінка впливу окремих компонентів природного середовища на будівництво (переважно рельєфу, інженерно-геологічних умов, клімату) [158; 161; 187; 188; 189; 190 та ін.];
2) оцінка впливу комплексу природних умов на будівництво (на обширних територіях зі значною різноманітністю природних комплексів) [30; 151; 159; 193; 212 та ін.];
3) оцінка природних умов проживання населення [191; 192; 214; 262; 348 та ін.];
4) оцінка впливу комплексу природних умов і ресурсів на регіональні особливості розселення [75; 79; 80; 105; 256; 262 та ін.].
Оцінка території за своїми природними властивостями для заселення здійснювалася за допомогою чотирьох методів: 1) словесного опису якісних відносних показників (наприклад, "сприятливі - несприятливі"), 2) кількісних відносних безмірних одиниць - балів або категорій, 3) вартісних оцінок і 4) комбінованих оцінок.
Даючи оцінку можливостей будівництва у різних географічних зонах (районах) у зв'язку з інженерно-геологічними умовами, І.В.Канцебовська розділила їх на дві основні групи: 1) рельєф, грунти і рівень залягання грунтових вод, які поширені повсюдно і виступають постійною умовою здійснення будівництва; 2) локальні елементи (сейсмічність, заболоченість і т.ін.), які впливають на вибір території для будівництва і визначають конструктивні та планіровочні рішення. Враховуючи, що технічні вимоги до території (допустимі навантаження на грунт, крутизна схилів тощо) однакові в усіх районах, і відмінності у природних, а особливо інженерно-геологічних, умовах відображаються безпосередньо на вартості будівництва, прийнята шкала оцінки окремих елементів у залежності, в основному, від того, наскільки вони подорожчують будівництво й експлуатацію міст. На картограмі виділена 6-ступенева градація частки територій, придатних для будівництва: 1) до 1%, 2) 1-10%, 3) 11-20%, 4) 21-40%, 5) 41-60%, 6) понад 60 % [158, с. 49-50].
Економічно оцінюючи природні умови містобудування, П.М.Ільїн розглядає місто не просто як місце проживання людини, а як місце, в якому їй повинні бути забезпечені комфортні умови життя. Відповідно критерієм оцінки він пропонує порівняльні розміри витрат, які необхідні для створення відповідного рівня комфорту при різних поєднаннях елементів природного середовища. Це подорожчання або здешевлення оцінювалося за окремими матеріальними елементами населеного місця відносно умов так званої "головної смуги розселення" колишнього СРСР, які приймалися за "стандарт". П.М.Ільїн розробив методику оцінки природних умов містобудування шляхом прямих розрахунків техніко-економічних показників. На цій основі виконані картосхеми районів, які згруповані у зони: 1) 7 зон за ступенем відхилення вартості житла від "стандартної" під впливом кліматичних причин (від -2% у І зоні - до +15...+22% у VII зоні); 2) 8 зон за ступенем відхилення вартості об'єктів масового будівництва у містах від "стандартної" під впливом кліматичних і сейсмічних чинників (від -2% у І зоні - до понад 30% у VIII зоні) [151, с. 44-52].
Для проведення порівняльної кількісної оцінки природних умов будівництва (у балах) І.В.Канцебовська і Л.І.Мухіна враховували 9 ознак: рельєф, сейсмічність, механічний склад грунтів, наявність і характер поширення просадочних грунтів, заболоченість, мерзлота, тип грунтових вод і глибина залягання, мінералізація грунтових вод, екстремальні температури повітря. Оцінка ко