Вы здесь

Становлення і топографо-анатомічні взаємовідношення стінок носа із суміжними структурами в постнатальному онтогенезі людини.

Автор: 
Макар Богдан Григорович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2004
Артикул:
0504U000248
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Об'єкти дослідження
Однією із вагомих складових морфологічного дослідження є якісний відбір анатомічного матеріалу. Важливе значення в клінічній анатомії має регіональний підхід, який дає уявлення про будову тіла людини в певних ділянках. При цьому органи вивчаються у взаємозв'язку один з другим (синтопія) або зі скелетом (скелетотопія). Такі дослідження спрямовані також на вивчення індивідуальної анатомічної мінливості окремих органів і систем людини [35, 428].
Вважаємо, що опис структурної організації будь-якого органа на дефінітивному рівні розвитку, в тому числі і стінок носа та суміжних з ними структур, буде найбільш вірним з урахуванням становлення їх упродовж всіх вікових періодів життя людини.
З цією метою для морфологічного дослідження анатомічних особливостей будови та зміни топографо-анатомічних взаємовідношень стінок носа та суміжних з ними структур вивчалися черепа, препарати голови людей та окремі органокомплекси носової ділянки трупів людей різних вікових періодів, які розподілені згідно вікової періодизації, що прийнята на VІІ Всесоюзній конференції з проблем вікової морфології, фізіології та біохімії АПН Росії.
Дослідження виконано на 220 препаратах носової ділянки трупів людей різних вікових періодів.
З цією метою для морфологічного дослідження особливостей становлення, будови і змін топографо-анатомічних взаємовідношень стінок носа та суміжних з ними структур використано черепа, препарати голови, окремі органокомплекси, серії гістологічних і топографо-анатомічних зрізів носової ділянки трупів людей із фонду та музеїв кафедр анатомії людини та топографічної анатомії і оперативної хірургії Буковинської державної медичної академії.
Органокомплекси носової ділянки одержані в Чернівецькому обласному патологоанатомічному бюро за розробленим нами способом і сконструйованим пристроєм для забору анатомічного матеріалу.
При проведенні наукового дослідження використано 80 рентгенограм ділянки голови людини ЛОР центру обласної клінічної лікарні м. Чернівці і 30 комп'ютерних томограм Чернівецького обласного діагностичного центру.
Проведення морфологічних досліджень на багатьох ділянках голови часто пов'язане з труднощами забору трупного матеріалу. Основною причиною цього є порушення косметики лиця, що, безумовно, може викликати серйозні скарги з боку близьких і рідних людини, яка померла [25, 58, 268].
За даними літератури для визначення взаємовідношень стінок носа з суміжними структурами в різні вікові періоди онтогенезу людини застосовується низка доступів [32].
Зокрема, для дітей А.М.Талышинский, Р.Ш Талышинский [278] запропонували спосіб забору матеріалу для дослідження структур носової перегородки. Водночас цей спосіб вилучення кісткових елементів супроводжується порушенням цілісності суміжних утворень.
З метою усунення зазначених недоліків і одержання якісних біологічних об'єктів дослідження нами розроблений спосіб та сконструйовано пристрій для забору анатомічного органокомплексу стінок носової порожнини і суміжних з ними структур від трупів людей різних вікових груп*.
Даний спосіб полягає в тому, що спочатку виконують круговий розтин
---------------------------------------------------------------------------------------------
*Макар Б.Г. и соавт. Способ забора анатомического материала из задних отделов полости носа. Рац. предложение № 20/87.
кісток склепіння черепа та видаляють головний мозок. Потім, за допомогою металевої фрези власної конструкції (рис.2.1, 2.2), яка з'єднана з електричною бормашиною, в заданій ділянці внутрішньої основи черепа в каудальному напрямку до рівня твердого і м'якого піднебіння вирізують єдиний взаємозв'язаний органокомплекс (рис.2.3) у складі: склепіння та бічних стінок носової частини глотки, бічних стінок носової порожнини, решітчастого лабіринту, носової перегородки, твердого та м'якого піднебіння.
Залежно від місця проведення маніпуляції (передня чи середня черепні ями) і відповідного нахилу фрези можна отримати структури клиноподібних, верхньощелепних пазух та комірок решітчастого лабіринту.
Видозмінені металеві фрези з різними діаметрами робочої частини (від 20,0 до 40,0 мм) дозволяють провести забір анатомічного матеріалу довільного розміру та конфігурації.
Даний спосіб потребує значно менше часу, ніж традиційні. Досліджувані анатомічні структури зберігають природні взаємовідношення. При заборі матеріалу не пошкоджується лицевий скелет і не утворюються косметичні дефекти обличчя, що особливо важливо при відборі великої кількості об'єктів дослідження [163].
За допомогою даного способу досліджено вікову синтопію стінок носа і суміжних з ними структур упродовж постнатального онтогенезу людини, вивчена їх індивідуальна мінливість, що дало змогу запропонувати окремі хірургічні втручання в зазначеній ділянці.
На кожному трупі проводилося визначення черепного індексу за формулою:

Згідно з методикою, яку запропонував В.Н.Шевкуненко (1935), поздовжній розмір черепа визначався краніоциркулем від надперенісся (glabella) до зовнішнього потилочного горба (оріstocranion), поперечний - між найбільш віддаленими точками тім'яних горбів (euryon). При черепному індексі нижче 74,9 відносили до групи доліхоцефалів (доліхокрани), при 75,0-79,9 - мезоцефалів (мезокрани), при 80 й більше - брахіцефалів (брахікрани).

Рис.2.1 Схематичний рисунок металевої фрези
для забору анатомічного матеріалу.

Рис.2.2 Фреза для забору анатомічного матеріалу.

Рис.2.3 Органокомплекс носової ділянки, який одержаний
за допомогою запропонованої металевої фрези.
Віковий склад об'єктів, що досліджувалися, поданий в таблицях 2.1, 2.2.
Таблиця 2.1
Віковий склад і кількість об'єктів дослідження
Віковий період ВікДоліхоце-
фальна
формаМезоце-
фальна
формаБрахіо-
цефальна
форма
Всьогоновонароджені1 -10 днів 6 8