Вы здесь

Структурно-функціональний стан кісткової тканини у дітей з травматичними пошкодженнями опорно-рухової системи за даними променевих методів дослідження

Автор: 
ШАРМАЗАНОВА ОЛЕНА ПЕТРІВНА
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2004
Артикул:
0504U000506
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.Загальна характеристика пацієнтів
Для вирішення поставлених задач були проаналізовані журнали амбулаторного прийому і вивчені рентгенограми різних відділів скелета у 12115 дітей та підлітків, які поступали у дитяче міське травматологічне відділення м. Харкова після гострої травми у віці від 1 до 17 років. З них 2496 дітей (1559 хлопчиків та 937 дівчаток) зверталися на протязі 1991 року, 4345 травмованих (2849 хлопчиків та 1496 дівчаток) - на протязі 1996 та 5274 пацієнта (3384 хлопчиків і 1890 дівчаток) - на протязі 2000 року. Розподіл пацієнтів за віком та статтю в абсолютних числах поданий в таблиці 2.1, у відсотках в таблиці 2.2.

Таблиця 2.1.
Розподіл обстежених пацієнтів за віком і статтю (в абсолютних цифрах).
Вік, роки1991 р.1996 р.2000 р.ВзагаліД.Хл.ВсьогоД.Хл.ВсьогоД.Хл.Всього1-521730652319822842642344286518146-1040257297462186614876038571460392111-153186759936731738241184520332878628216-17-664172119527198Всього9371559249614962849434518903384527412115 Примітка: Д. - дівчатка, Хл. - хлопчики

В дослідження не включалися діти з відомими захворюваннями, які могли привести до змін кістково-суглобової системи, наприклад з недосконалим остеогенезом, ендокринними захворюваннями, явними диспластичними змінами кісткової тканини.
Таблиця 2.2.
Розподіл обстежених пацієнтів за віком і статтю (у відсотках).
Вік, роки1991 р.1996 р.2000 р.ВзагаліД.Хл.ВсьогоД.Хл.ВсьогоД.Хл.Всього1-58,712.2214,55,39,888,416,4156-1016,1233914,319,934,211,416,227,632,411-1512,72739,815,540,055,51638,654,651,916-17-0,20,20,10,40,50,51,01,40,7Всього37,562,510034,465,610035,864,2100 100 Примітка: Д. - дівчатка, Хл. - хлопчики
Всі обстежені пацієнти за даними клінічного і рентгенологічного дослідження були розділені на дві групи: І - з травматичними пошкодженнями кісток (переломами) - основна група; ІІ - з забоями м'яких тканин, без пошкоджень кісток - контрольна група (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3.
Розподіл досліджуваних пацієнтів за статтю і видами травматичних пошкоджень по роках.
СтатьрокиКількість травмованихВсьогоз переломамиз забоямиn%n%n%Хлопчики2000166549,2171950,833841001996118241,5166758,52849100199184554,271445,81559100 Всього369248,3410051,77792100 Дівчатка200081743,2107356,81890100 199659840898601496100 199140943,652856,4937100 Всього182442,3249957,74323100Взагалі551645,5659954,512115100
З поданих таблиць 2.1 і 2.2 видно, що кількість пацієнтів, які зверталися за допомогою в травматологічне відділення за десятиріччя збільшується. В 1991 році відділення працювало тільки півроку, тому обстежених і пролікованих хворих менше, ніж в наступні роки. За нашими даними, частота травматичних пошкоджень у дітей збільшувалась з віком.
Незначна кількість травмованих старше 15 років пояснюється не тільки тим, що кількість травм у них менша, а також тим, що пацієнти звертались за допомогою у дорослі відділення. Вірогідно частіше з травматичними пошкодженнями звертались діти від 11 до 15 років (39,8-55,5%), рідше в 6-10 років (27,6-39%). У віці від 1 до 5 років частота звернень була мінімальною (9,8-21%) і вірогідно не відрізнялася за статтю.
Незважаючи на різну кількість досліджених в різні роки частота звернень при травматичних пошкодженнях для дівчаток (34,4-37,5%) і хлопчиків (62,5-65,6%) залишається майже однаковою.
Загальна частота виявлення переломів у хлопчиків (48,3%) є вірогідно більшою (р Для визначення особливостей травматичних пошкоджень хребта у дітей у віковому аспекті окремо вивчені рентгенограми шийного відділу хребта у 86 новонароджених, які обстежувалися в перинатальному центрі, та рентгенограми хребта у 254 хворих, які лікувалися в дитячому міському травматологічному відділенні в 1993 році.
При звертанні в травматологічне відділення всі пацієнти проходили огляд ортопеда-травматолога, при необхідності - педіатра. У госпіталізованих хворих проводили загальний клінічний аналіз крові та сечі. Оскільки діти зі супутніми захворюваннями в матеріал дослідження не входили, то інших біохімічних аналізів їм не проводили. Діагнози пацієнтам були виставлені на основі клінічних та рентгенологічних ознак. Найбільш характерними клінічними ознаками, які зустрічались практично у всіх хворих з травмами кінцівок, були: біль на рівні ушкодженого місця, припухлість, обмеження рухів, вимушене положення, а також посилення болю при пальпації, при осьовому навантаженні, інколи крепітація на рівні ураження, кутова деформація осі кінцівок. При травматичних ураженнях хребта залежно від рівня ураження у пацієнтів відмічалось затримка дихання після травми, іноді втрата свідомості, вимушене положення голови, кривошия, посилення грудного кіфозу у грудному відділі або випрямлення поперекового лордозу, біль при рухах, ходьбі, посилення болю при осьовому навантаженні, при пальпації хребта. Однак незавжди місце локального болю відповідало рівню ураження, яке виявлялося при рентгенологічному дослідженні.
У новонароджених показаннями до рентгенологічного дослідження шийного відділу хребта були ознаки пологової травми: фіксована кривошия, місцевий набряк м'яких тканин, синці, неврологічні розлади (парези, паралічі, гіперрухомість та інш.).

2.2. Методи дослідження
Всім травмованим, які зверталися за допомогою, крім клінічного огляду робили стандартні рентгенограми ушкодженої ділянки в прямій та бічній проекціях, котрі є в травматології загально прийнятою клінічною методикою. При необхідності (тобто при сумнівному визначенні перелому) дослідження доповнювали приц