Вы здесь

Діагностика та хірургічне лікування набутих деформацій стопи.

Автор: 
Лябах Андрій Петрович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2004
Артикул:
0504U000542
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Матеріалом для роботи стали результати спостереження та лікування 251 хворого з набутими деформаціями 268 стоп, яких оперовано особисто автором або з його участю в клініці ІТО АМН України з 1986 року. Анатомо- антропометричне дослідження проведене на 15 анатомічних препаратах стоп свіжих нефіксованих трупів обох статей у віці 18 - 60 років на базі Київського міського бюро СМЕ (зав. - Юрченко В.Т.). Патоморфологічне, біомеханічне та ультразвукове дослідження проведені на базах відділів патоморфології (керівник - проф. Бруско А.Т.), реабілітації та функціональної діагностики (керівник - канд. мед. наук Рой І.В.) ІТО АМН України.
Патоморфологічні препарати консультовані проф. Бруско А.Т. Біомеханічне дослідження опорних реакцій та аналіз результатів проведені за допомогою провідного інженера Драч Л.О. Ультразвукове дослідження проведене за допомогою співробітника ІТО АМН України канд.мед.наук Вовченко Г.Я.; результати дослідження інтерперетовані сумісно з канд.мед.наук Вовченко Г.Я. та зав.відділом функціональної діагностики Інституту хірургії та трансплантології АМН України доктором мед. наук Гуч А.О.
Методики клінічного дослідження "лебідкового механізму" дії плантарного апоневрозу, клінічного моделювання девіацій ЗВС, теоретичного обгрунтування та робробки способів корекції переднього еквінусу та інтраопераційної розмітки при коригуючих операціях на стопі розроблені особисто автором.

2.1 Характеристика клінічного матеріалу. Методики клініко-рентгенологічного обстеження
Розподіл хворих за видами та етіологічними чинниками деформацій представлено в Таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за видами та етіологією деформацій стопи.
Вид та етіологічний чинник деформації К - сть хворих Еквінусна стопа:
- енцефалопатія
- наслідки травм гомілковостопного суглоба
- ушкодження периферійних нервів
- ушкодження сухожилків розгиначів стопи і пальців
- наслідки травм скелету гомілки
16
9 Порожниста стопа:
- спадкові полінейропатії
- енцефало- та міелопатії
- наслідки травм та опіків стопи
- застарілі ушкодження сухожилка переднього великогомілкового м'яза
- застарілі ушкодження сідничого нерва
21
7 Плоска стопа:
- неправильно зрощені переломи п'яткової кістки
- застарілі переломо-вивихи у заплесно-плесновому суглобі
- застарілі ушкодження сухожилка заднього великогомілкового м'яза
- застарілі ушкодження сідничого нерва
- деформуючий артроз заплеснових суглобів
21
14
10
2 Деформації пальців 32 Ішемічна контрактура стопи:
- РВП
- РП (по ступенях тяжкості)
Легкий
Середній
Важкий
10
20
44
10 Всього251
Обстеження хворого з деформацією стопи включало дослідження всього опорно-рухового апарату: хребта, тазу та нижніх кінцівок, як факторів, що викликають компенсаторні зміни у стопі.
Виясняли давність скарг на біль та їх зв'язок з навантаженням, чи може пацієнт бігати, стрибати, яка максимальна дистанція ходьби, чи існують проблеми з підбором та користуванням взуттям. Обидві стопи порівнювали ззаду, зпереду та з обох боків, відмічали розташування мозолів, стан шкіри та нігтів. Огляд підошви взуття пацієнта допомагав зрозуміти переважну навантажуваність того чи іншого відділу стопи. Після дослідження стопи в горизонтальному положенні її негайно оглядали після вставання; відмічали зміни, спричинені вертикальним положенням та навантаженням.
Для вимірювання обсягу рухів у суглобах стопи користувались 0- прохідним методом, який нині є загальноприйнятим [47]. Основними принципами методу є: стандартні вихідні (нульові) позиції для кожного суглоба; стандартне розташування плечей кутоміра та використання постійних кісткових орієнтирів; кодове позначення руху початковою буквою площини, в якій проходить рух: S - сагітальна, F - фронтальна, T - трансверзальна, R - ротація, та трьох цифр, що позначають вихідне положення - позицію в середині та обсяг рухів в тому чи іншому напрямі. Екстензію, абдукцію та зовнішню ротацію відмічали першими (перед вихідною 0-позицією), а флексію, аддукцію та внутрішню ротацію - останніми.
Дослідження гнучкості деформованої стопи включало перевірку тестів пасивного розгинання 1-го пальця та гнучкості варусної деформації ЗВС за Coleman S.S. Методика тесту пасивного розгинання 1-го пальця приведена на стор. 58.
Перевірка гнучкості варусної деформації ЗВС за Coleman S.S. Під латеральну частину п'яти та латерального краю стопи підкладали дерев'яний або пластиковий брусок, на якому хворий повністю навантажував ногу. Якщо варус заднього відділу гнучкий, то під час дослідження тесту п'ята займала нейтральне положення (рис.2.1.).
При фіксованій варусній деформації заднього відділу корекції не ставалось.
Стан кровотоку через стопу оцінювали шляхом пальпації тильної артерії стопи та задньої великогомілкової артерії, дослідженням функціональних тестів (симптом "притискання пальця", адаптована проба Аллена), за даними УЗД.
Дослідження порушень чутливості та їх топографії, вивчення рефлексів, мануальне тестування м'язів, електронейроміографічне обстеження застосовували для діагностики уражень нервово-м'язової системи. Мануальну оцінку функціональної спроможності м'язів проводили за п'ятибальною шкалою: М0 - відсутність довільного скорочення м'яза, М1 - можливе довільне скорочення м'яза без руху сегмента у суглобі, М2 - скорочення м'яза викликає рух у суглобі при виключенні дії сили тяжіння, М3 - рух сегмента у суглобі при скороченні м'яза можливий проти дії сили тяжіння, М4 - скорочення м'яза викликає рух сегмента у суглобі при одночасній протидії прикладеної ззовні сили, М5 - скорочення м'яза повністю протидіє прикладеній ззовні сили.
Клінічну ЕМГ виконували за класичними методиками при допомозі комп'ютеризованого електроміографа "Neuroscreen" (фірма "Toennis", Німеччина). ЕМГ-дослідження включало голкову електроміографію м'язів нижніх к