Вы здесь

Пептиди в регуляції зовнішньосекреторної функції печінки

Автор: 
Весельський Станіслав Павлович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2004
Артикул:
0504U000565
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження зовнішньосекреторної функції печінки проводили в умовах хронічного експерименту на собаках і в гострих дослідах на щу-рах та в спостереженнях пацієнтів-добровольців, які після холецистекто-мії були з вживленими дренажними трубками в загальній жовчній прото-ці впродовж дев'яти днів.
Вивчення фізіологічної дії окремого регуляторного чинника може здійснюватись в двох напрямках. В першому випадку досліджується реакція організму чи органу на системне або внутрішньомозкове вве-дення досліджуваної речовини. При цьому первинна дія, навіть у варіанті мікроін'єкцій, зачіпає значну кількість клітин. Спостережувані довго-тривалі ефекти, що перевищують життя регулюючого чинника, поясню-ються залученням до їх реалізації вторинних, третинних та інших регу-ляторів. В іншому випадку застосовується електрофоретичне підведення регулятора, що досліджується, до окремих структур та клітин або експе-римент "in vitro". В нашій роботі ми використали перший підхід.
2.1. Визначення інтенсивності секреції жовчі
В наших дослідженнях на собаках використовувалась V-подібна комбінована холецистодуоденальна фістульна трубка, зконструйована за принципом спеціальної металевої канюлі. Модифікована методика [202] одержання фістульних собак є більш досконалою в порівнянні з раніше запропонованими і придатною для вивчення секреції жовчі у цих тварин. За цією методикою після загального знеболювання (нембутал, 30-40мг/кг маси тіла, внутрішньочеревно) тварин фіксували на операційному столі. Пошаровий розтин черевної стінки довжиною 7-9см проводиться парале-льно білій лінії на 1,0-1,5см праворуч від неї і відступаючи на 1,0-1,5см від мечеподібного хряща грудної кістки. В рану підтягували дванад-цятипалу кишку разом з підшлунковою залозою та вивільняли від оточу-ючих тканин загальну жовчну протоку, котра знаходиться у товщі гепато-дуоденальної зв'язки. Після цього її двічі перев'язували (шовк №6), між лігатурами перерізали і видаляли шматочок (0,3-0,5см) протоки, запобі-гаючи її відновленню. Після обтурації загальної жовчної протоки накла-дали кисетний шов на стінку жовчного міхура, відсмоктували жовч і вши-вали фланець бокового відростка фістульної трубки. Фланець корпусу фістульної трубки, після введення в його канал позадослідного вкладиша з гумовим клапаном, вшивали у дванадцятипалу кишку на 2-3см дис-тальніше Фатерова соска. Рану черевної стінки закривали пошаровими швами. Вивід фістульної трубки фіксується у передньому кутку рани або трохи праворуч в спеціально зробленому у черевній стінці отворі, що за-лежить від ширини грудної клітки тварини.
Всі операції проводились за умов асептики і антисептики. Експери-менти починали через 17-20 днів після оперативного втручання.
Модифікована методика одержання фістульних собак забезпечує розширення можливостей та передбачає ряд переваг у проведенні експериментів на цих тваринах. Зокрема ця методика не порушує гепа-тоентеральний цикл жовчних кислот та інших органічних речовин, запо-бігає рефлюксу хімусу в жовчний міхур, а плексигласові складові трубки краще вживляються і менше подразнюють слизові оболонки міхура та дванадцятипалої кишки. В досліді ця фістульна трубка забезпечує повний облік кількості виробленої печінкою чистої жовчі і дає можливість вве-дення біологічно активних речовин безпосередньо в порожнину дванад-цятипалої кишки. Нормальний стан оперованих тварин і відсутність при розтині патологоанатомічних змін печінки та інших внутрішніх органів після тривалих термінів перебування їх в експерименті свідчать, що ця методика цілком придатна для тривалого вивчення жовчоутворювальної функції печінки у собак за умов хронічного експерименту.
Досліди проводили на голодних (18-20 годин після годівлі) собаках в один і той же час доби, а саме з 10.00 до 14.00 години, щоб запобігти можливим похибкам в оцінці отриманих результатів. В дослідах врахо-вували кількість жовчі за кожні 30 хвилин упродовж чотирьохгодинної секреції.
Певну частину досліджень проводили на білих щурах лінії Вістар масою 180-240 грамів в гострих спробах. Тварини перед дослідом впро-довж доби голодували, а до води доступ був вільний. У наркотизованих щурів розтинали черевну порожнину і у відпрепаровану загальну жовчну протоку вводили тонку металеву канюлю, з'єднану поліетиленовою труб-кою з мікропіпеткою. Інтенсивність секреції жовчі у щурів визначали че-рез кожні 10-15 хвилин впродовж 2,5-4 годин в залежності від досліджу-ваного чинника та мети досліду. Об'ємну швидкість секреції жовчі розра-ховували в мл/г маси тіла тварини за 1 хвилину.
В дослідах на собаках застосовували окситоцин ("Richter", Угорщина) у дозах 0,0025; 0,005; 0,05 і 0,1 од/кг маси тіла тварин внутрішньовенно, лактин ("Sanitas", Литва) у дозах 1,75-7,0 од/кг внутрішньовенно, суб-станцію Р ("Sigma", США) у дозах 0,18-0,36 мкг/кг, внутрішньом'язово, холецистокінін ("Boots", Англія) у дозах 0,5-1,5 од/кг, внутрішньовенно, пентагастрин (("Sanitas", Литва) у дозі 5 мг/кг підшкірно, глюкагон (Novo Nordisk A.S. Denmark) в дозі 0,05 мг/кг, внутрішньовенно та інсулін (Insulin S.N.C. Berlin-Chemic &G ) у дозах 0,5 і 1,0 од/кг підшкірно.
Для з'ясування окремих аспектів регуляції жовчоутворення у дослі-дах на щурах було вивчено вплив субстанції Р ("Sigma", США) та лей- і мет-енкефалінів (Інститут органічного синтезу АН Латвії) в дозах 0,1; 1,0 та 10,0мкг/100 грамів маси тіла тварини. Швидкість внутрішньопор-тальної інфузії становила 50мкл/хв впродовж 30 хвилин.
У кожній відібраній пробі жовчі визначали концентрацію як окремих груп органічних речовин (загальний білок, кількість пігментів в роз-рахунку на білірубін, компонентів аденілової системи), так і спектри віль-них та кон'югованих жовчних кислот, основних фракцій загальних ліпідів та вільних амінокислот. Загальний вміст складових жовчі визначали мно-женням кількості речовини в одиниці об'єму на весь об'єм отриманої проби секрету.
Дослідження особливостей жовчоутворення при дії нейрогуморальн