Вы здесь

Моделювання податкової політики у трансформаційній економіці

Автор: 
Скрипник Андрій Васильович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2004
Артикул:
3504U000609
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАКРОЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ З УРАХУВАННЯМ ЧИННИКІВ ОПОДАТКУВАННЯ
2.1. Аналіз математичних моделей економічного зростання
Ми звикли до планування своєї діяльності, що було необхідною умовою функціонування Радянської влади всі 73 роки її існування. Взагалі, це цілком зрозуміло - легше йти, коли мета знаходиться у полі зору, хоча планування частіше створює тільки ілюзію досягнення мети. Найбільш яскравий приклад невдалого планування - це план побудови комуністичного суспільства, створений у Радянському Союзі у 1957-1960 роках. В умовах існування значної асиметрії розподілу інформації серед різних прошарків населення або, точніше, повної відсутності у 90% населення уявлення про рівень злиденності власного існування, завдання планування світлого комуністичного майбутнього значною мірою спрощувалося. Кінцевою метою вважалися давно досягнуті ринковою економікою стандарти - окрема (некомунальна) квартира для кожної сім'ї, легковий автомобіль (надзвичайно низького за всіма показниками класу, тобто з відставанням від світового рівня на 20-40 років), наявність медицини, що також значно відставала від вимог часу, і безкоштовної освіти. Що стосується освіти, то основні зусилля держави були спрямовані на підтримку тієї її частини, яка відповідала за кадрове забезпечення військово-промислового комплексу, оскільки тільки ця галузь економіки мала бути конкурентноспроможною на світовому рівні. Через це конкурси у вузи, які безпосередньо співпрацювали з Міністерством оборони, були значно вищими, ніж у інші, рівень викладання у найкращих з них відповідав світовим стандартам, оскільки збройні сили повинні були хоч якоюсь мірою також відповідати цим стандартам. На жаль, знання економістів тих часів не відповідали стандартам, і той факт, що практично будь-яка форма виробничої функції припускає зменшення граничної продуктивності із зростанням, не був ними врахований. Цікаво, що економічна стратегія країни базувалася, в основному, на розвитку експортного потенціалу сировини, спираючись на надзвичайно простий розрахунок - обмеженість світових ресурсів і, відповідно, стабільне зростання цін на них. Можливість змін економічних тенденцій, появи нових технологій, які могуть привести до шокових подій у ряді країн, до уваги не бралися. Жоден з радянських економістів не був у змозі спрогнозувати стрімке падіння цін на нафту у 80-ті роки минулого століття, пов'язане з появою енергозберігаючих технологій [43].
Щодо сучасних прогнозів, то найбільш цікавим є варіант прогнозування траєкторії вступу до Євросоюзу [202]. У розробці цих планів також використовувався принцип приховування інформації, наприклад, про темпи розвитку інших країн світу або про надзвичайну чутливість економіки України до зовнішніх впливів, які роблять неадекватним прогнозування розвитку країни без урахування можливих зовнішніх подій.
Головна мета, яка стоїть перед Українською державою, - забезпечити стабільні темпи розвитку економіки для того, щоб вийти з важкого становища, у якому опинилася країна за основними економічними показниками (ВВПЛ, або дохід на душу населення). Тому розглянемо основні моделі економічного зростання та спробуємо з`ясувати, яким чином їх теоретичні положення можуть стосуватися складних реалій сучасності. Цим питанням присвячена значна кількість наукових джерел [44;127;226;227]. Немає сенсу повторювати основні положення, викладені у цих роботах. Основна увага у запропонованих моделях буде зосереджена на особливостях розвитку, які стосуються впливу рівня оподаткування на параметри економічного розвитку. Нехай - капітал, який припадає на одиницю праці на час (одного працівника); - показник темпів зростання (зменшення) населення; - споживання на одиницю праці на час . Тоді вихід системи (національний прибуток на одиницю праці) дорівнює [227]:
. (2.1)
Пріоритети окремої особистості визначаються за допомогою інтегральної функції дисконтованої власної корисності з нескінченним часовим горизонтом [54]:
, (2.2)
де - рівень часової переваги у сучасному споживанні відносно майбутнього;
- момент часу оцінки корисності (звичайно вважається, що );
- функція корисності людини, не схильної до ризику (;).
Тоді при плануванні розвитку країни ставиться завдання максимізації добробуту (інтегральної корисності за умови виконання бюджетного обмеження (2.1). Для оптимальної траєкторії розвитку повинна виконуватися умова [227]:
(2.3)
де - проміжна змінна.
Останнє рівняння має назву "рівняння Ейлера" (Euler) [227]. З рівняння (2.3) випливає, що умова сталого рівня споживання ():
. (2.4)
Тобто, маргінальна продуктивність капіталу дорівнює сумі рівня часової переваги та показника темпів зростання населення. Сталий рівень споживання розраховується відповідно (2.1):
, (2.5)
де - розв'язок рівняння (2.4).
Однак нас абсолютно не влаштовує наявний сталий рівень споживання громадян України внаслідок його надзвичайної мізерності. Якщо використати логарифмічну похідну від рівня споживання на час [227]:
, (2.6)
де - величина, обернена до еластичності маргінальної корисності споживання.
Враховуючи те, що останнім часом спостерігається зменшення населення України (), для зростання споживання необхідно, щоб маргінальна продуктивність капіталу перевищувала рівень часової переваги . Вважаємо, що для значної частини суспільства величина велика (короткий горизонт планування діяльності або абсолютна перевага тимчасових потреб відносно майбутніх). Цей факт надзвичайно ускладнює використання критеріїв майбутнього розвитк