Вы здесь

Інституціонально-структурні трансформації аграрного сектора: моніторинг, оцінка, регулювання

Автор: 
Осташко Тамара Олексівна
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2005
Артикул:
3505U000084
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Закономірності і особливості аграрної реформи у країнах з перехідною
економікою: висновки для України
2.1. Різноманітність стартових умов і періодизація аграрної реформи
Аналіз закономірностей ринкових трансформацій у країнах з перехідною економікою
Центральної та Східної Європи, що випереджають Україну у просуванні на шляху
реформування аграрного сектора і формування аграрних ринків, дозволяє не тільки
означити коло наступних завдань розвитку аграрної сфери України, але й
запропонувати виважену стратегію вирішення проблем, що супроводжують всі кроки
трансформацій, повніше використати позитивні і врахувати негативні чинники та
наслідки реформ. По суті, дослідження закономірностей перехідних процесів з
наступною їх екстраполяцією на умови України є застосуванням дедуктивного
метода пізнання. Категорії загального, особливого і окремого використовуються
для пізнання загальних закономірностей трансформаційних процесів у сільському
господарстві країн з перехідною економікою і особливостей їх виявлення в
окремих країнах.
Окремим виступає сільське господарство України як відносно автономна сфера,
якій притаманні як особливі - індивідуальні, неповторні риси, так і загальні –
схожі по суті, однакові, повторювані властивості, що належать всім окремим
країнам із перехідною економікою. Тобто, сільське господарство України як
окреме явище поєднує у собі як загальні, так і особливі риси. Це стосується і
інших країн з перехідною економікою, кожній з яких притаманні індивідуальні
характеристики і загальні властивості.
Загальні закономірності задають стратегічний напрямок трансформацій, проте
проявляються вони у специфічних формах в різних країнах і діють із власними
особливостями, в силу різниці у стартових умовах реформування, впливу різних
політичних, економічних і соціальних чинників, культурних і психологічних
особливостей. З іншого боку, послідовне застосування дедуктивного метода
пізнання передбачає дослідження загальних закономірностей аграрних перетворень
як окремого явища по відношенню до макроекономічних трансформацій, що має
загальні з іншими галузями і особливі риси.
Залежно від цілей і характеру трансформацій реалізацію аграрної реформи у
країнах з перехідною економікою Центральної та Східної Європи можна умовно
поділити на три етапи (періоди). Періодизація аграрної реформи дає можливість
визначити, на якому етапі перетворень знаходиться сільське господарство України
порівняно з іншими постсоціалістичними країнами.
Кожному етапу трансформацій відповідають свої особливості структурної реформи,
внутрішньої аграрної політики і торговельної політики. Ознакою, у відповідності
з якою проводиться періодизація трансформаційних процесів, є виділення
головного стратегічного завдання, на якому концентрувалися основні зусилля
урядів країн з перехідною економікою і спрямовувалися основні ресурси.
Стратегічні завдання, що вирішувалися на кожному етапі, приводили по своєму
завершенню до докорінних соціально-економічних змін у сільському господарстві.
У відповідності з цим критерієм виділяться наступні періоди (етапи) аграр­них
трансформацій у країнах Центральної та Східної Європи (див. [4], стор. 1–2]:
І етап: 1989 р. – середина 90-х років. Стратегічним завданням першого етапу
трансформацій стала структурна реформа аграрного сектора, в основі якої лежала
приватизація землі. У макроекономічному аспекті головна мета трансформацій у
цей період була подвійною і передбачала, з одного боку, встановлення прав
приватної власності, у тому числі і в аграрній сфері, а з іншого - початок
макроекономічної стабілізації. На першому етапі проводилася земельна реформа у
сільському господарстві, демонополізація і приватизація в ресурсозабезпечуючих
галузях, формування ринкових структур в агропродовольчому комплексі, відбулися
лібералізація цін і торгівлі сільськогосподарською продукцією, інституційна
реформа. Найбільш складними завданнями першого етапу виявилися приватизація
землі і формування ринків земель сільськогосподарського призначення.
ІІ етап: середина 90-х - кінець 90-х років. Характерною ознакою реформування
аграрної сфери на цьому етапі стала радикальна зміна напрямку внутрішньої
аграрної політики від лібералізації торгівлі, цін і обмеженого втручання у
функціонування ринків до політики підтримки цін і ринків, експортних і
імпортних обмежень. Продовжувалася інституційна реформа, зростала ефективність
виробництва, а подальші структурні зміни відбувалися у напрямку консолідації
земельних ділянок.
ІІІ етап: кінець 90-х років – 2004 р. - подальший період. Стратегічним
завданням третього етапу стала підготовка країн регіону до вступу в ЄС. Для
сільського господарства це означає гармонізацію внутрішньої аграрної політики з
вимогами спільної сільськогосподарської політики (Common Agricultural Policy -
САP). У першу чергу, гармонізація стосується рівнів державної підтримки
сільського господарства. На третьому етапі трансформацій зусилля спрямовуються
на поглиблення структурної реформи, підвищення ефективності аграрного сектора,
а також інтеграції сільського господарства у більш широкий контекст розвитку
сільської місцевості. Після приєднання групи країн Центральної та Східної
Європи до ЄС у 2004 р. етап адаптації аграрної політики триватиме.
В Україні ж виділяють на сьогодні два етапи аграрної реформи ­- до грудня 1999
р. (час виходу Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. "Про невідкладні
заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки") і після
[[i], [ii]].
До грудня 1999 р. проводилася реорганізація колгоспів у колективні
сільськогосподарські підприємства (КСП), реорганізація