Вы здесь

Гемодинамічні механізми формування гіпертензивного серця в похилому і старечому віці

Автор: 
Приходько Вікторія Юріївна
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2005
Артикул:
0505U000455
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених осіб.
Виходячи з поставлених завдань підбиралися хворі з АГ і контрольна група (КГ)
практично здорових осіб у віковому діапазоні від 20 до 97 років. Загалом було
обстежено 1032 особи, з яких 228 (віком від 20 до 96 років) були практично
здорові (контрольна група), 263 - хворі на гіпертонічну хворобу (у віці від 45
до 89 років), 422 - особи із ізольованою систолічною гіпертензією (у віці від
60 до 97 років). Поряд з цим ми обстежили окрему групу хворих в кількості 119
осіб 45-89 років, які перенесли в минулому (від 1 до 4 років тому) гостре
порушення мозкового кровообігу. Більша частина цих хворих на час обстеження
мали АГ (73 осіб), а у інших спостерігався нормальний АТ (46 осіб). Конкретне
уявлення про вікові і нозологічні групи хворих можна отримати з табл. 2.1.1.
Для порівняльного аналізу обстежені були розподілені на вікові групи: 20-59
років – умовно молодий (20-44 роки) і звичайно приймаємий за середній (45-59
років) вік та 3 вікові групи, які всесоюзною проблемною комісією “Геронтологія
і геріатрія” МОЗ СРСР (Ленінград, 1962) були віднесені до похилого (60-74
роки), старечого (75-89 років) віку та довгожителів (90 і більше років).
Таблиця 2.1.1
Кількісний розподіл обстежених осіб за віком та нозологією
Вік
Здорові
ГХ
ІСГ
ГПМК
на тлі АГ
ГПМК на тлі цереб-рального атероскле-розу з норм. АТ
всі
чол.
жін.
всі
чол.
жін.
всі
чол.
жін.
всі
чол.
жін.
всі
чол.
жін.
20-59 років
94
37
57
91
41
50
21
12
16
12
60-74 роки
93
44
49
123
54
69
262
119
143
41
24
17
25
14
11
75-89 років
33
19
14
49
21
28
153
72
81
11
старше 90 р.
6
Загалом
228
106
122
263
116
147
422
197
225
73
42
31
46
28
18
П р а к т и ч н о з д о р о в і о с о б и (контрольна група)
Підбір КГ здійснювався двома етапами - спочатку в поліклініці Інституту
геронтології спеціальною відбірковою комісією, а потім вже безпосередньо в
клініці з більш глибоким клінічним обстеженням. Найбільша увага приділялась
стану серцево-судинної системи з виключенням всіх можливих патологічних
відхилень з її боку. Звичайно, ми не можемо сказати, що у осіб похилого і,
особливо, старечого віку абсолютно не було відхилень у функціях інших органів і
систем, які давали б підставу визначити наявність невиразних проявів хронічного
холециститу, хронічного гастриту, хронічного коліту із закрепами, остеохондрозу
поперекового відділу хребта, остеоартриту колінних суглобів і інших вікових
недуг. Але ці прояви не впливали суттєво на самопочуття, працездатність,
активність обстежених і не заважали віднести останніх до практично здорових
людей. Показники клінічних аналізів свідчили про нормальний стан крові, сечі,
даних рентгенограми та ультразвукових досліджень, ЕКГ та інших. Для виключення
ІХС особам із контрольної групи у відділах клінічної та епідеміологічної
кардіології та клінічної фізіології та патофізіології внутрішніх органів
Інституту геронтології АМН України проводились функціональні тести
(велоергометрія та черезстравохідне стимулювання передсердь). Практично всі
обстежені похилого та старечого віку досить добре зберегли розумову активність
та загальну працездатність. Серед довгожителів абсолютна більшість також була
досить працездатною, особливо у відношенні особистого обслуговування та ведення
домашнього господарства. Загалом все це давало підставу досить об’єктивно
віднести цих людей до практично здорових і використовувати дані їх спеціального
дослідження як контрольні вікові показники для порівняння з аналогічними у
хворих людей відповідного віку.
Х в о р і н а г і п е р т о н і ч н у х в о р о б у складали три групи:
середнього (45-59 років), похилого (60-74 роки) та старечого віку (75-89
років). На даний час ВООЗ та МТГ прийнята класифікація АГ за рівнем
артеріального тиску, яка знайшла відображення у Рекомендаціях Українського
товариства кардіологів [211-214]. Поряд з цим, в клінічних умовах
застосовується класифікація, прийнята в Україні у 1992 році згідно наказів МОЗ
України №206 від 30.12.92 та №247 від 01.08.98, яка виділяє три стадії
гіпертонічної хвороби за ураженням органів-мішеней. У своїй роботі при
формуванні клінічних груп ми притримувалися саме останньої. Але, поряд з цим, у
спеціальному розділі, присвяченому дослідженню гемодинамічної структури
нормального АТ у віковому аспекті, яке ми провели з такого погляду вперше, ми
використали класифікацію ВООЗ та МТГ [211-214].
Тривалість ГХ коливалась в межах від 5 до 42 років і в середньому складала
10,1+0,9 роки у хворих середнього віку, 14,5+0,9 років – похилого і 21,3+2,0
роки старечого. З віком хворих спостерігалось емоційне збіднення типових для ГХ
скарг, розмивання відчуттів з боку серцевих та мозкових проявів хвороби і
тенденція до “систолізації” АТ (стабілізації САТ і деякого зменшення ДАТ). В
переважній більшості таких випадків правильній постановці діагнозу сприяло
безпосереднє обстеження або наявність відповідного запису в медичних документах
про дослідження очного дна: зміни від рівномірного звуження дрібних артерій
сітківки до виразних проявів ретинопатії. У хворих на ГХ зміни сітківки
зводились до звуження артерій, їх звивистості та розширення вен, симптомів
Салюса різного ступеня виразності. Ці особливості враховувались при визначенні
стадії хвороби. Типовим для хворих похилого і старечого віку було розширення
судинного пучка (при перкусії та на рентгенограмах), патологічні шуми, головним
чином, сист