Вы здесь

Методологічні засади екологічної статистики

Автор: 
Данилко Валерій Кирилович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2005
Артикул:
0505U000611
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
інформаційне забезпечення екологічної статистики
Відомий вислів “Хто володіє інформацією, той володіє світом” цілком стосується
і інформаційного забезпечення діяльності в екологічній сфері, в тому числі і
природокористування та охорони довкілля. Більше того, своєчасна, об’єктивна і
повна інформація екологічні проблеми, а тим паче екологічні катастрофи та
аварії, дозволяє відповідним органом вживати необхідних і невідкладних заходів
щодо усунення наслідків негативного екологічного впливу на об’єкти
господарювання, навколишнє природне середовище, а головне – застерегти
населення від екологічних потрясінь, погіршення здоров’я та загрози життю.
Тому важливо мати в країні надійну науково-обґрунтовану та ефективно діючу
систему інформаційного забезпечення з потужним банком різноманітних
еколого-економічних даних. Основою такої інформаційної системи має бути
екологічна статистика – складова державної статистичної системи України. Саме
вона повинна оперативно й об’єктивно відображати зміни тенденцій екологічної
ситуації в країні, вимагає об’єднання зусиль всіх розробників
еколого-статистичної інформації з метою узагальнення організації та методології
статистичних спостережень, усунення дублювання функцій щодо збору статистичних
даних та згрупування (об’єднання) інформаційних ресурсів в єдину національну
базу даних природокористування і охорони довкілля.
2.1. Основні джерела формування інформаційної бази екологічної статистики
Українська держава, сучасне її законодавство гарантують інформування юридичних,
фізичних осіб, усіх своїх громадян з будь-яких питань, в тому числі
екологічних. Так, Конституція України проголошує: “Кожний громадянин України
має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно
до закону” і ще: “Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і
поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір”(статті
13 і 34). В Основному законі (п. 21, ст. 106) визначається право і обов’язок
Президента України у разі необхідності приймати рішення про введення в Україні
або в окремих її регіонах надзвичайного стану, а також оголошувати, при
необхідності, окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної
ситуації. При цьому таке рішення обов’язково затверджується найвищим
законодавчим органом країни – Верховною Радою України, і що особливо важливо, -
про нього широко інформується населення країни чи відповідної місцевості.
В Законі України “Про інформацію” дається визначення самого поняття інформації:
“Під інформацією розуміють документовані або публічно оголошені відомості про
події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому
природному середовищі”. Підкреслюється, що держава зобов’язана постійно дбати
про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних
систем, мереж, банків і баз даних в усіх напрямах інформаційної діяльності.
В одній із постанов найвищого законодавчого органу держави від 17.02.1990 р.
“Про екологічну обстановку та заходи з її докорінного поліпшення” від місцевих
органів влади вимагається “забезпечити повну гласність, доступність відомостей
про екологічний стан навколишнього середовища, про всі види забруднень,
результати екологічних експертиз, що проводяться. Оперативно інформувати
населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації”. А ось яка вимога
інформаційного забезпечення відповідно до Закону України “Про забезпечення
санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”: “Інформаційне
забезпечення здійснюється з метою вивчення, оцінки, прогнозування санітарної та
епідеміологічної ситуації, розробки заходів, спрямованих на запобігання,
усунення або зменшення шкідливого впливу факторів навколишнього середовища на
здоров’я людей, а також інформування з цих питань органів державної виконавчої
влади, громадських організацій і громадян”.
Основоположний екологічний Закон України “Про охорону навколишнього природного
середовища” (ст. 25) вимагає підготовки щорічної національної доповіді про стан
навколишнього природного середовища в Україні, а також забезпечення
заінтересованих державних і громадських органів, підприємств, установ,
організацій та громадян інформацією про стан довкілля, вплив і причини його
екстремального забруднення, рекомендаціями про заходи, спрямовані на зменшення
його негативного впливу на природні об’єкти і здоров’я населення, про наслідки
і результати ліквідації цих явищ, екологічні прогнози, про притягнення винних у
таких діях до відповідальності.
Винятково важлива роль у формуванні й отриманні всебічної та об’єктивної
інформації про економічну, соціальну, демографічну та екологічну ситуацію в
Україні та її регіонах і забезпеченні нею державних органів та суспільства в
цілому належить статистиці. Державна політика в цій галузі спрямована на
створення єдиної системи обліку і статистики на всій території України та її
узгодження з міжнародними стандартами і методологією. Саме Державний комітет
статистики України та його структурні підрозділи й органи на місцях, разом з
рядом інших державних і громадських організацій, забезпечують формування
загальнодержавної інформаційної бази щодо екологічних проблем довкілля –
екологічної статистики. Закон України “Про державну статистику” дає визначення
самого поняття статистичної інформації та її джерел. Так, у ст. 6 сказано, що
статистична інформація, отримана на підставі проведених органами державної
статистики статистичних спостережень, існує у вигляді первинних та статистичних
даних. Первинні дані – це інформація щодо кількісної та якісної характеристики
явищ і