Вы здесь

Системний і регіонарний кисневий баланс та периопераційна інтенсивна терапія при ускладнених формах виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (клініко-експериментальне дослідження)

Автор: 
Гнатів Володимир Володимирович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2006
Артикул:
0506U000343
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ДОСЛІДЖЕННЯ
З метою вирішення поставлених у роботі завдань у відділенні хірургічної
гастроентерології та інтенсивної терапії Тернопільської обласної комунальної
клінічної лікарні нами обстежено та проведено периопераційну інтенсивну терапію
368 хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладнену
пенетрацією (131), кровотечею (145), прободінням (34), стенозуванням (58), яким
застосовували оперативне лікування за період 1995-2003 роки. Досліджуваних
хворих розділили на групи, взявши за основу ряд параметрів, які в порядку рангу
найбільш виражено впливали на функціональний стан системного кисневого
балансу.
Клінічна характеристика хворих на пенетруючу виразку, розподіл на групи
досліджень. Обстежено 131 хворого на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої
кишки, ускладнену пенетрацією. Із них виявилося 100 чоловіків (76,3 %) та 31
жінка (23,7 %) – табл.2.1
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на пенетруючу виразку в залежності від віку та локалізації
виразки
Вік хворих,
років
Виразка шлунка
Виразка 12-ти палої кишки
Всього хворих
у чоло-віків
жінок
у чоло-віків
у жінок
До 20
0,8
0,8
1,6
21 – 30
6,9
1,5
11
8,4
31 – 40
4,6
14
10,7
2,3
23
17,6
41 – 50
13
9,9
1,5
15
11,5
0,8
31
23,6
51 – 60
13
9,9
2,3
5,3
3,0
27
20,6
61 – 70
11
8,4
3,8
5,3
6,1
31
23,6
71 – 80
1,5
0,8
1,5
0,8
4,6
Всього
45
34,3
12
9,2
55
42,0
19
14,5
131
100
Згідно аналізу клінічного матеріалу, пенетрація виразки шлунка та
дванадцятипалої кишки у хворих зустрічалася приблизно з однаковою частотою.
Причому, у чоловіків виразка шлунка частіше ускладнювалася пенетрацією у віці
від 41 до 70 років; виразка дванадцятипалої кишки – від 31 до 50 років. У жінок
це ускладнення виникало здебільшого у віці понад 50 років.
Клінічна картина значною мірою залежала від глибини проникнення виразки та
органа, у який відбулась ця пенетрація. При поглибленні виразки до серозної
оболонки хворі відмічали посилення болевого синдрому, який втрачав пряму
залежність від часу вживання їжі та ставав резистентним до консервативної
терапії. У цих хворих при поверхневій пальпації живота часто виявляли
напруженість м’язів передньої черевної стінки та локальну болючість.
Виразка задньої стінки цибулини дванадцятипалої кишки та пілоричного відділу
шлунка частіше проникала у підшлункову залозу. Біль при цім ірадіював у спину,
іноді набуваючи опоясуючого характеру; у окремих випадках локалізувався у
правому підребер’ї. Хворі відмічали нудоту, блювоту, пронос, зниження маси
тіла; об’єктивні дослідження виявляли стеаторею, зростання показників амілази
крові та сечі. Виразка малої кривини тіла шлунка здебільшого пенетрувала у
малий сальник. Хворі при цьому відчували біль у правому підребер’ї. Виразка
субкардіального та кардіального відділів шлунка при пенетрації супроводжувалась
зміщенням болю доверху і вліво, іноді імітуючи приступи ішемічної хвороби
серця. При пенетрації виразки у брижу тонкої кишки (постбульбарна виразка) біль
локалізувався в ділянці пупка.
У більшості хворих при пенетрації виразки в ділянці патологічного вогнища
пальпаторно виявляли болючість, іноді – запальний інфільтрат.
Виразкова хвороба, ускладнена пенетрацією, супроводжувалась загальними проявами
запалення: підвищенням температури до субфебрильних цифр, наростанням
лейкоцитозу зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищенням ШОЕ.
При ендоскопічних обстеженнях діагноз виставляли при виявленні глибокої виразки
з обривистими підритими краями та вираженим запальним валиком. При
рентгенологічному обстеженні характерними ознаками пенетрації були наявність
тіні сульфату барію поряд з силуетом органу, трьохшаровість у виразковій ніші
(барієва суміш, рідина, повітря), нерухомість виразки при пальпації, наявність
перетяжки та тривала затримка барію у ніші.
У досліджуваних хворих виразка найчастіше пенетрувала у підшлункову залозу -
особливо в її головку (42 %), печінку (12 %), печінково-дуоденальну зв’язку (12
%), сальник (8 %). У решти хворих спостерігали поглиблення виразкового процесу
з вираженим периульцерозним запаленням, ураженням серозної оболонки,
резистентним до консервативної терапії.
У 24 хворих (18,3 %) пенетрація виразки поєднувалася з кровотечею,
стенозуванням чи малігнізацією.
З метою виділення хворих у досліджувані групи ми оцінювали різні фактори, які
впливали на кисневий баланс організму. Виявили, що найбільш суттєві зміни
системних та регіонарних порушень корелювали з віком. Тому досліджуваних
пацієнтів ми згрупували наступним чином: молодого віку – 21-40 років (36 осіб
або 28,2 %), середнього – 41-60 років (58 осіб або 44,3 %) та похилого – старше
61 року (37 осіб або 28,2 %).
Регіонарний кровоплин та кисневий баланс досліджували у 34 хворих на пептичну
виразку, ускладнену пенетрацією. На фоні традиційної периопераційної терапії з
метою корекції регіонарної гіпоксії у у 46 пацієнтів застосовували безперервну
тривалу шлункову оксигенотерапію. Усім хворим проведено оперативне лікування,
середній ліжко/день склав 10,8 днів. Пацієнти виписані з одужанням. Летальність
відсутня.
Клінічна характеристика та розподіл на групи хворих на кровоточиву виразку.
Обстежено 185 хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки,
ускладнену кровотечею. Із них прооперовано 145 пацієнтів: чоловіків 116 (80,0
%), а жінок – 29 (20,0 %).
Як випливає із приведених таблиць (2.2, 2.3), основний контингент прооперованих
хворих становили чоловіки (у них таке ускладнення відміча