Вы здесь

Грибні хвороби насіннєвої люцерни, прогноз розвитку та заходи захисту у Східному Лісостепу і Степу України.

Автор: 
Туренко Володимир Петрович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2006
Артикул:
0506U000395
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика погодно-кліматичних умов у регіоні досліджень
Наші польові дослідження було проведено у 1982–2004 рр. у посівах насіннєвої
люцерни першого, другого та третього років використання у господарствах
Харківської, Донецької, Дніпропетровської областей (Додаток А).
Польові експерименти проведено у навчально-дослідному господарстві
„Докучаївське” ХНАУ.
Лабораторні експерименти проводили на кафедрі фітопатології ХНАУ.
За агрокліматичним районуванням України, Харківська область розташована у
Східному Лісостепу, а Донецька й Дніпропетровська – у Східному Степу, що
характеризуються помірно континентальним кліматом.
Кількість вологи, що випаровується, перевищує кількість опадів, унаслідок чого
утворюється дефіцит вологи [35]. Зазвичай, навесні спостерігається оптимальна
вологоємкість у метровому шарі ґрунту (160–180 мм продуктивної вологи).
Коефіцієнт зволоженості коливається у межах 1,7–1, що сприяє поновленню
вегетації та швидкому відростанню люцерни другого і третього років
використання. Наприкінці липня-початку серпня середній вміст вологи у ґрунті
суттєво зменшується, що сприяє одночасному дозріванню насіння люцерни.
Навчально-дослідне господарство „Докучаєвське" ХНАУ, де проведено основні
дослідження, знаходиться в підзоні Східного Лісостепу України на відносно
рівному плато четвертої комплексної тераси річки Уди. Загалом рельєф
рівнинно-хвилястий. Земельний масив господарства характеризується чорноземним
типом ґрунтового покриву, сформованого на важкосуглинному, карбонатному,
незасоленому лесі. За структурою ґрунти зернисто-грудкуваті з добрими
фізико-хімічними властивостями, високим вмістом гумусу, характеризуються
високою біологічною активністю.
Ґрунтові води залягають на глибині до 15 м [35].
Клімат Харківської області помірно-континентальний, причому континентальність
зростає з північного заходу на південний схід.
Клімат формується в результаті взаємодії трьох факторів: сонячної радіації,
циркуляції атмосфери, підстилаючої поверхні [2, 58].
Повітряні маси надходять із Арктики, Атлантичного океану, Середземного та
Чорного морів. Погода, особливо взимку, відрізняється значною мінливістю.
Найхолоднішим місяцем є січень. Середньомісячна температура повітря січня на
півночі області становить -8,2°С, на півдні – -6,6°С. Абсолютний мінімум
температури складає -40°С. Зима починається з середини листопада і триває в
середньому 120–130 днів. Із кінця грудня, зазвичай, установлюється сніговий
покрив, 15–20 см завтовшки. Стійкий сніжний покрив зберігається 100–110 днів.
Погода в зимовий період визначається частою зміною повітряних мас, чергуванням
циклонів і антициклонів, тому вона мінлива: морози змінюються відлигами, сніг –
дощем. Під час відлиг температура повітря може підвищуватися від 0 до +4 °С. Це
призводить до часткового або повного танення снігу. За різкого зниження
температури можливе утворення крижаної корки. У зимовий час спостерігається
шість – сім відлиг. Переважає хмарна погода.
Весна настає 20–21 березня в південних районах і 24–25 березня – в північних
районах. Погода навесні мінлива, іноді навіть у травні спостерігаються різкі
похолодання.
У середині травня починається літо. У південних районах воно настає 13–14
травня, у північних – 16–18 травня. Літо помірно тепле, іноді спекотне.
Найтепліший місяць року – липень, середньомісячна температура липня сягає +20,2
°С на півночі області та +21,2 °С – на півдні. Максимальна температура повітря
лежить у межах +37 – +39°С.
У першій половині вересня літо закінчується й настає осінь. Вона
характеризується зниженням середньодобової температури від +15 до 0°С та триває
до першої половини листопада. Перша половина осені тепла й відносно суха. Це
надає можливість визрівати теплолюбним культурам. Друга половина
характеризується різким зниженням температури, частими туманами та обложними
дощами [2, 35].
За кліматичними показниками помітно виділяється південно-східна частина
області, що характеризується підвищеною температурою повітря та меншою
кількістю опадів. У цілому погода у східній частині області холодніше, ніж у
західній [35].
Середньорічні суми опадів у Харківській області коливаються від 457 мм у
східних районах до 568 мм у північно-західній частині. За сезонами року опади
розподіляються таким чином: узимку 16–20 %, навесні 22–25 %, улітку 35–40 %,
восени 24–29 % річної кількості. Самий дощовий місяць – червень, а
найпосушливіший – лютий. Літні дощі випадають у вигляді злив, які
характеризуються великою інтенсивністю. Такі опади мало ефективні, тому що
велика їх частина стікає, спричинюючи ерозію ґрунту. Таким чином, накопичення
вологи у ґрунті в умовах господарства відбувається, головним чином, за рахунок
осінньо-зимових опадів.
Узимку майже по всій території області переважають східні, південно-східні та
західні вітри, навесні – східні й південно-східні, влітку – західні й
північно-західні, а восени – західні й південно-західні.
Здебільшого швидкість вітру не перевищує 6 м/сек., але іноді сильні вітри
сягають 15 м/сек. і більше.
У південно-східній частині області раз на два-три роки спостерігається
вторгнення сухих повітряних мас, посухи й суховії, що негативно впливає на
розвиток сільськогосподарських культур.
Особливо згубними є травневі посухи. Середня річна відносна вологість повітря в
Харківській області складає 75–78% [208].
У табл. 2.1 наведено характеристику основних кліматичних показників
навчально-дослідного господарства ХНАУ „Докучаєвське”, а у табл. 2.2 і 2.3 –
погодні умови в