Вы здесь

Інституціональні основи розвитку аграрної економіки

Автор: 
Мороз Олена Омелянівна
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2006
Артикул:
0506U000561
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПРИРОДА, ДЕТЕРМІНАНТИ ТА ДЖЕРЕЛА
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ І МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ

В даному разі інститути розглядаються як основний об’єкт дослідження, як
самостійні одиниці аналізу і як складові інституціональної системи соціуму.
Важливим є уточнення визначення інститутів і інституціональної системи, а також
виділення їх характеристик. Відмінністю визначення, що пропонується, від
традиційного, є те, що інститут розглядається як стійка система норм,
механізмів і ціннісних елементів, які відтворюють даний інститут в чіткій
ієрархії відповідно до інституцій та універсальних детермінантних факторних сил
суспільства. Це дає можливість наблизитися до моделювання інститутів в матриці
конкретного інституціонального середовища як самостійних динамічних об’єктів
дослідження.
2.1. Концептуальне узагальнення природи інституціональних систем
Сучасний етап розвитку економічної науки обумовлений наявністю та послідовним
розвитком трьох парадигмальних поглядів на природу розвитку економічних систем,
відповідних методології та методики, а саме: неокласичної, інституціональної та
еволюційної теоретичних баз. Послідовність їх згадування обумовлена
ретроспективою їх формування та логікою внутрішнього змісту кожного з підходів,
за яким, наприклад, два останні виникли як результат критики попереднього.
Вважаємо правомірним стверджувати про можливість синтезованого підходу щодо
пояснення глобальних соціально-економічних закономірностей функціонування
соціуму, який включав би три основні складові вищеназваних теорій: особистого
інтересу, інституціональної природи змін та закономірностей еволюційних
процесів. Це можна пояснити тією обставиною, що кожна з парадигм має власні
обмеження, які у разі синтезу можуть бути нівельованими. У табл. 2.1 наведені
узагальнені автором характеристики кожного з вищеназваних підходів, які
дозволяють стверджувати про принципові відмінності не тільки функціонального,
але й світоглядного плану.
Табл.. 2.1

Продовження табл. 2.1

Слід відзначити, що до останнього часу активно обговорюються не тільки фактори
генезису інституціонального середовища, взаємозалежності між інститутами різних
рівнів, характер і ступінь впливу економічної практики на формування
інституціональної структури економіки, але й підходи до визначення і аналізу
поняття інституту. На думку Г. Клейнера [200, с.14], принциповим при уточненні
поняття «інститут» є відповідь на питання, чи будь-яка суспільна норма може
стати основою інституту, а також чи повинно поняття інституту включати як
норми, так і механізми її підтримання. Частіше ж всього визначення інституту
спирається зазвичай на поняття норми чи правила, які обумовлюють ті чи інші
аспекти соціально-економічної діяльності суб’єктів чи їх груп [294, с.47; 295,
с.11-20; 296, с.45-49].
Ми вважаємо, що існують підстави для чіткого розмежування понять «інституції»
та «інститути». За своїм змістом інституції можна віднести до об’єктивних
процесів і явищ, обумовлених життям людини у суспільстві. Саме для регулювання
реалізації основних потреб людини за умов обмеженості ресурсів та можливостей
людини і існують інституції. Життєдіяльність людини в суспільстві обумовлює
потребу спільного виробництва (економіка), колективного вирішення певних
завдань і проблем (організація), регулювання і управління (влада), і наявність
спільних цінностей і ідей (культура, ідеологія).
Інституції характеризують сутнісну (базову) норму інституту, тоді як інститути
є системою норм, в тому числі з підтримки базової норми;
На рис. 2.1 наведено авторський варіант щодо переліку основних, найважливіших
інституцій відповідно до детермінантних сил суспільства та інститутів сучасного
аграрного соціуму. Представлений варіант може, звісно, уточнюватися. З
розвитком суспільства, його ускладненням відповідно відбувається і буде
відбуватися збільшення кількості інститутів.
У цьому разі слід виходити з фундаментального за своїм змістом визнання тієї
обставини, що все суспільство представляє собою сітку різноманітних структур,
які створюють по-суті його каркас, що і дозволяє функціонувати і розвиватися
суспільству. За всієї різноманітності таких складових структурних залежностей,
інституціональна структура є лише однією з них. Цивілізаційний
Рис. 2.1

розвиток призвів до створення різноаспектних еволюціонуючих мереж суспільних
структур, які, взаємодіючи між собою, призвели до появи синтезованих продуктів
взаємодії. Принциповим є питання визначення місця та еволюційного алгоритму
створення інституціональної системи у такій матриці суспільства. Звідси кожна
інституція відображає певну конфігурацію осіб та ієрархію влади у соціумі.
Водночас інституції обумовлені впливом відповідних основних груп/систем
факторів соціуму – економічних, культурних, владних, організаційних і, в свою
чергу, відображають владну, економічну, культурну і організаційну конфігурацію
суспільства, в т.ч. аграрного соціуму тощо.
Авторська точка зору про понятійний зміст таких факторних сил наведена на рис.
2.2.
Детермінантні факторні суспільні сили інституційного середовища

Культура
Економіка
Влада
Організація
Когнітивні (набуття знань і навиків), ціннісні (освоєння ролі, норми і
цінності), символічні (новостворені способи ідентифікації) аспекти.
Господарська культура - сукупність професійних знань і навиків, норм і
цінностей, необхідних для самоідентифікації і викона