Вы здесь

Бюджетне регулювання економічного зростання в Україні

Автор: 
Пасічник Юрій Васильович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2006
Артикул:
0506U000709
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
БЮДЖЕТНА СИСТЕМА ЯК РЕГУЛЯТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
2.1. Роль і місце бюджетної системи в архітектоніці суспільної системи
Для з’ясування специфіки бюджетного регулювання економічного зростання
необхідно визначити роль та місце бюджетної системи в ієрархії суспільної
системи, виявити відповідні бюджетні важелі впливу. Слід відзначити, що в
багатьох працях фінансового змісту бюджетна проблематика, пов’язана з
економічним зростанням, достатньо не досліджена. Основна увага приділяється
бюджету, бюджетному механізму, бюджетній політиці, і майже немає праць, де
головна роль відводиться бюджетній системі, що пояснюється:
щодо праць зарубіжних вчених: відмінностями в актуалізації проблеми,
пов’язаними з різними стадіями економічного розвитку; розвиненістю
демократичних засад суспільства, що дозволяє більшість проблем економічного
характеру вирішувати іншими, відмінними від бюджетних, методами; значним рівнем
суспільного розвитку країн та статками населення, що суттєво зменшує
актуальність багатьох проблем економічного розвитку, які є характерними і
важливими для країн, що розвиваються;
щодо праць вітчизняних вчених: комплексністю проблеми, що вимагає певних
координуючих зусиль між провідними науковими закладами, відомими складностями
фінансового змісту, зокрема бюджетним фінансуванням цього напряму дослідження;
намаганням вирішити проблему з використанням традиційних підходів фінансової
науки, що не дозволяє комплексно й ефективно виконувати відповідні наукові
дослідження такого складного і динамічного явища, яким є економічне зростання в
Україні.
Водночас слід відзначити, що протягом останніх років вийшла друком низка праць
колективів наукових закладів України та окремих вчених з питань про роль
бюджетного чинника в економічному зростанні. Однією із фундаментальних є 6-ти
томне зібрання колективу вчених-економістів України за координуванням
Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України
“Бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку України” [58].
Ознайомлення з працями вітчизняних та зарубіжних економістів з цієї
проблематики дозволило визначити методику дослідження і, відповідно,
запропонувати таку послідовність:
обгрунтування структури суспільної системи країни та визначення в цій ієрархії
місця бюджетної системи;
з’ясування структури бюджетної системи, зокрема, обґрунтування складу
елементів;
визначення меж зовнішнього і внутрішнього середовища бюджетної системи;
визначення напрямів впливу екзогенних та ендогенних чинників.
Стосовно основної системи суспільства, О. Ткаченко, Н. Мишковець, А. Малафєєв
оперують поняттям “соціально-економічна система”, що зустрічається й в інших
літературних джерелах, тому будемо вважати його прийнятим [337, с. 70].
Досить часто, особливо у філософських науках, у ролі найвищої національної
системи приймається соціальна, яка включає також і економічну складову.
Найбільш комплексно дослідження суті соціальної системи як найвищої
національної системи з позицій системного підходу в галузі соціальної філософії
виконав С. Крапивенський (Росія) [195, с. 57-75]. Передусім він виділяє два
підходи до визначення соціальної системи. При першому підході соціальна система
розглядається як впорядкована і цілісна множина індивідів і груп індивідів. При
другому – за відправну позицію приймається розгляд соціального як однієї із
форм руху матерії, і в цьому випадку соціальна форма руху матерії постає як
глобальна соціальна система. З позицій другого підходу, С. Крапивенський
пропонує таке визначення: “Соціальна система є впорядкована, здатна до
самоуправління цілісність множини різноманітних суспільних відносин, носієм
яких є індивід і ті соціальні групи, в які він входить” [195, с. 67].
У кібернетиці, як в одній з галузевих наук, де досліджуються
соціально-економічні системи, цей термін використовується досить рідко і не має
чіткого визначення [130, с. 404-406; 182, с. 239; 217, с. 66; 231, с. 495; 244,
с. 28-28; 335, с. 18-21; 336, с. 38].
В. Ткаченко і С. Чимшит визначають соціально-економічну систему як сукупність
підсистем різної природи: соціальної, економічної і політичної, які присутні в
певному просторовому і часовому проміжку, а також взаємозв’язки між ними [336,
с. 38].
Отже, дослідивши особливості використовуваних термінологій найвищої системи
суспільства, в подальшому будемо застосовувати термін “суспільна система”, як
такий, який найбільш адекватно відповідає реаліям України та завданням
дослідження і не містить вагомих протиріч щодо методології соціальних
фінансів.
Обґрунтувавши сутність елементів згідно з системним підходом, беручи до уваги
наведені визначення, а також припущення, згідно з яким значна кількість
елементів ускладнює дослідження, запропоновано виділити в суспільній системі
два елементи – соціальний та економічний.
Проаналізувавши визначення “економічної системи” (табл. А.4 дода-ток А),
віддаючи перевагу тим, які грунтується на системному підході, запропоновано
визначити склад елементів економічної системи, беручи за основу традиційну
класифікацію поділу економіки на виробничу та невиробничу сферу.
Відносно економічного елемента у складі суспільної системи або економічної
системи суттєвих заперечень в економістів України, Росії, західних країн не
виникає, але відносно соціального елементу думки розбігаються, і є декілька
підходів. Питання полягає в тому – що відносити до соціального елементу або
соціальної системи?
З позицій системного підходу розглядає соціальну систему Г. Горак. Він,
зокрема, відзначає: “Соціальна система –