Вы здесь

Теоретико-методичні основи спорту інвалідів як складової міжнародного олімпійського руху.

Автор: 
Бріскін Юрій Аркадійович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2007
Артикул:
0507U000324
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Загальна характеристика напряму та методів дослідження

Аналізом результатів фундаментальних наукових досліджень в галузі Олімпійського спорту [199, 307-310 та ін.] встановлено, що спорт інвалідів є невід'ємною частиною Міжнародного олімпійського руху. Проте, відомості щодо Олімпійського руху інвалідів мають дискретний характер. Розглядаючи Олімпійський спорт (і відповідно, спорт інвалідів) як соціальну підсистему, у якості методологічної основи роботи ми використали системний підхід, як комплексне дослідження великого і складного об'єкту (системи) як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин, у їх зв'язку та взаємодії з іншими елементами, впливу властивостей окремих частин системи на її роботу в цілому. Методологічною специфікою системного підходу є орієнтація дослідження на розкриття цілісності об'єкту і забезпечуючих її механізмів, на виявлення багатообразних типів зв'язків складного об'єкту і зведення їх в єдину теоретичну картину.
Для розв'язання завдань дослідження використовувалися:
* Загальнонаукові методи теоретичного рівня: аналогія, аналіз, синтез, абстрагування, індукція.
* Історичні методи (історико-логічний, конкретно-історичний, порівняльно-історичний, ретроспективний)
* Системно-функціональний аналіз
* Методи математичної статистики
За аналогією з науковими підходами, що застосовуються у вивченні Олімпійського спорту в цілому та Олімпійських ігор зокрема, [196,199,275], було обрано загальний підхід до вивчення спорту інвалідів. Використання методів теоретичного рівня дозволило чітко визначити проблему дослідження, конкретизувати об'єкт і предмет дослідження, сформулювати його мету і завдання.
Основними методами одержання первинних інформаційних матеріалів були аналіз науково-методичної літератури та документальних джерел, відомостей офіційних сайтів організаційних структур інваспорту міжнародної інформаційної мережі "Інтернет"; аналіз офіційних документів Міжнародного паралімпійського комітету Міжнародного спортивного комітету глухих, Міжнародної організації Спеціальних Олімпіад та інших організаційних структур інваспорту; аналіз документів організаційних комітетів Паралімпійських ігор; Національного комітету спорту інвалідів України, Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Спеціальна Олімпіада України"
Аналіз науково-методичної літератури та документальних джерел дав підстави визначити загальну структуру спорту інвалідів у системі Міжнародного олімпійського руху та виявити його основні структурні складові. Абстрагування та індукція (за методами ототожнення та єдиної подібності відповідно) дозволили обґрунтування об'єднання достатньо відмінних за структурою та складом учасників видів спортивної діяльності інвалідів у загальній системі спорту інвалідів.
Застосування групи історичних методів дало змогу вивчення виникнення, формування і розвитку процесів і подій інваспорту у хронологічній послідовності, виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей, виявлення спільних та відмінних рис розвитку та функціонування складових інваспорту, виявлення етапів та основних тенденцій розвитку спорту інвалідів. Історико-логічний метод ми використовували у дисертаційній роботі в поєднанні з теоретичним аналізом і узагальненням, конкретно-історичний метод пізнання дозволив нам виділити особливості розвитку спорту інвалідів у визначені історичні періоди, окреслити коло чинників, що впливали на його ґенезу. Порівняно-історичний метод дозволив аналогізувати розвиток спорту інвалідів, особливо паралімпійського спорту, на різних етапах його розвитку. Відмінною рисою ретроспективного методу є спрямованість від сьогодення до минулого, від слідства до причини. Такий прийом реконструкції дозволив синтезувати і скорегувати знання про загальний характер розвитку спортивного руху інвалідів.
Враховуючи, що спорт інвалідів є динамічним соціальним явищем, має діалектичну структуру, елементи якої системно взаємозв'язані і одночасно відокремлені, ми застосували системно-функціональний аналіз, що він дає можливість виявити властивості систем вищого рівня, що визначають її змістовну природу підсистеми, що вивчається. Власне застосування системно-функціонального аналізу дозволило здійснити системний підхід до характеристики спорту інвалідів, основних тенденцій його розвитку як предмету дослідження.
Статистична обробка результатів полягала, в основному, у визначенні абсолютних та відносних кількісних показників, що піддавалися ранжуванню, групуванню та зведенню, а також дисперсійному аналізу.
Показники кількості країн та спортсменів - учасників ігор інвалідів аналізувалися з позицій характеристик інтенсивності динаміки. Визначалися ланцюгові та базисні характеристики динаміки (рис. 2.1), а саме абсолютний приріст (2.1), темпи зростання як кратне відношення рівнів - базисний темп зростання (2.2), ланцюговий темп зростання (2.3), темпи приросту (2.4) та коефіцієнт прискорення відносної швидкості розвитку як відношення темпів зростання [178, 255].

Рис. 2.1. Схеми порівняння при обчисленні ланцюгових і базисних характеристик динаміки (за [255])

(2.1)(2.2)(2.3)%(2.4)
Показники кількості країн та спортсменів - учасників ігор інвалідів були піддані однофакторному дисперсійному аналізу, а також двохвибірковому F-тесту і t-тесту. Був використаний стандартний пакет аналізу даних MS Excel.
Всі розрахунки проводилися на прийнятому у педагогічній практиці рівні істотності (0,05), проте у переважній більшості випадків результати виявилися достовірними на рівні істотності 0,01.
Для визначення часових параметрів розвитку спорту інвалідів в цілому були використані дати проведення ігор інвалідів та історичних подій в межах Олімпіад, як періодів часу від початку Ігор Олімпіади до початку наступних Ігор Олімпіади [182, 199], для визначення часових параметрів розвитку окремих складових спорту інвалід