Вы здесь

Діагностика та хірургічне лікування псевдокіст підшлункової залози

Автор: 
Болдіжар Олександр Олександрович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2007
Артикул:
0507U000692
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ ТА КЛІНІЧНИХ МЕТОДІВ ОБСТЕЖЕННЯ

У даній роботі вивчено та проаналізовано результати різнопланового операційного лікування 236 хворих з псевдокістами ПЗ, що знаходилися на стаціонарному лікуванні у хірургічній клініці обласної клінічної лікарні м.Ужгород, за більше як двадцятирічний період, від 1986 до березня 2007 року. І, якщо до 1997 року у клініці використовувалися традиційні операційні способи внутрішнього та зовнішнього дренування або їх комбінація поряд з резекційними методами, то починаючи від 1998 року втілено малоінвазійні способи лікування.
За статевою ознакою хворі поділені наступним чином: 188 (79,7%) чоловіків та 48 (20,3%) жінок віком від 28 до 64 років (середній вік - 43,6).
У 218 (92,4%) хворих псевдокісти утворилися внаслідок перенесеного гострого панкреатиту, причиною якого у 159 (72,9%) хворих були аліментарні фактори, а у 59 (27,1%) - біліарна патологія, у решти 18 (7,6%) хворих псевдокісти утворилися внаслідок травми підшлункової залози. Сформовані кісти діагностовано у 157 (66,5%) пацієнтів, несформовані - у 79 (33,6%) хворих.
Множинні псевдокісти спостерігалися у 27(11,4%) хворих, а поодинокі - у 209 (88,6%) пацієнтів. При цьому множинні псевдокісти відмічені тільки у 3 (11,1%) хворих із несформованими і у 24 (88,9%) пацієнтів із сформованими псевдокістами.
Серед 157 хворих зі сформованими псевдокістами у 90 (57,3%) спостерігалися ускладнення, які вплинули на вибір та тактику лікування. При несформованих псевдокістах ускладнення відмічено у 65 (82,2%) хворих (табл.2.1.)
Інфікування псевдокіст було діагностовано у 55 (35%) пацієнтів із сформованими псевдокістами та у 14 (17,7%) хворого з несформованими псевдокістами. Панкреатогенний асцит був притаманним тільки пацієнтам із несформованими псевдокістами і спостерігався у 27 (34,1%) хворих. У той же час сегментна допечінкова портальна гіпертензія була діагностована у 15 (9,5%) пацієнтів тільки при сформованих псевдокістах.
Таблиця 2.1
Ускладнення у хворих з псевдокістами ПЗ
УскладненняСформовані ПК (n=157)Несформовані ПК (n=79)Кровотеча4-Кровотеча та нагноєння2-Перфорація ПК?3Нагноєння5514Стиснення вихідного відділу шлунка з порушенням евакуації4-Механічна жовтяниця1018Сегментна допечінкова портальна гіпертензія15-Панкреатичний асцит-27Ексудативний плеврит?3
Найбільш часто псевдокісти локалізувалися у ділянці "тіло-хвіст" підшлункової залози, що було діагностовано у 158 (66,9%) хворих (табл.2.2).
Табл.2.2
Локалізація псевдокіст
Локалізація патологічного процесуКількість%Головка7834,1Тіло8536Хвостова частина7330,9Головка-тіло145,9Головка-хвіст135,5 При цьому локалізація патологічного процесу у головці склала 34,1%, тілі - 36%, хвості ПЗ - 30,9%. Поєднання двох псевдокіст "головка-тіло" діагностовано у 14 (5,9%) хворих, "головка-хвіст" - у 13 (5,5%).
План обстеження хворих з ПК підшлункової залози включав у себе загальноклінічні методи - опитування, аналіз скарг та анамнезу захворювання, послідовне об'єктивне обстеження; лабораторні - загальні аналізи крові та сечі, визначення числа тромбоцитів, коагулограма, визначення HBs Ag у крові, біохімічний аналіз крові (визначення загального рівня білка та білкових фракцій, рівень білірубіна за Єндрашиком, активність глютаміново-аланінової та глютаміново-аспарагінової трансаміназ за методикою Рейтман і Френкель, тимолова, сулемова проби, лужна фосфатаза, сечовина та креатинін сироватки), визначення ендокринної та екзокринної функції ПЗ (визначення цукру крові, глікемічний профіль, результати копрограми), визначення маркерів вірусних гепатитів за загальноприйнятими методиками; тест імунохроматографічний для виявлення ракоембріонального (РЕА) антигену у цільній крові. РЕА є онкомаркером, який представлений онкоембріональним глікопротеїном. Відносна чутливість: 98,7% (95,4%-99,8%), відносна специфічність: 99,2% (97,8%-99,8%), точність: 99,1% (97,9%-99,7%), 95% інтервал довіри; біохімічне, бактеріологічне та цитологічне дослідження вмісту кіст та парапанкреатичних скупчень рідини. Для оцінки показників неспецифічної резистентності визначали наступні показники -загальну фагоцитарну активність та фагоцитарне число, фагоцитарну активність нейтрофілів, що є одним із факторів природнього імунітету, загальну окисно-відновну активність нейтрофілів та їх функціонального резерву (спонтанний та стимульований НСТ-тест). Оцінку В-ланки імунітету проводили за допомогою визначення титру загального комплементу, титру загальних IgE, визначення антитіл до гастрину, секретину, холецистоцитокініну, жовчного міхура, підшлункової залози, рівень циркулюючих імунних комплексів. При оцінці Т-ланки проводили визначення кількості їх основних субпопуляцій методом люмінісцентної мікроскопії з моноклональними антитілами (CD-3, CD-22, CD-0, CD-4, CD-8, CD -25, CD-71). Для визначення зв'язку ПК з протоками підшлункової залози користувалися лабораторними дослідженнями рівня ферментного складу вмісту кісти за наступною схемою (рис.2.1).

Рис.2.1 Ферментативне визначення зв'язку псевдокісти з протоками підшлункової залози.

Апаратно-інструментальні - ЕКГ, рентгенологічне обстеження грудної клітки та ШКТ з контрастуванням, УСГ органів гепатопанкреатобіліарної зони, КТ, ЕРПХГ, ангіографічні методи обстеження .
З метою вивчення особливостей протокової системи ПЗ у патогенетичному аспекті утворення псевдокіст у морфологічній частині роботи використані планіметричні та рентгенологічні методи дослідження ПЗ та її проток у нормі (20 аутопсичних препаратів ПЗ у нормі та 20 препаратів хворих з деструктивним панкреатитом).
Виходячи з мети нашої роботи та завдань, які ми поставили перед собою, нами використано обсяг спеціальних методів дослідження стану гепатопанкреатичної, езофагогастродуоденальної зони та спеціальних хірургічних маніпуляцій, який приведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3
Обсяг спеціальних методів до