Вы здесь

Інформаційне відображення лікувально-діагностичного процесу в ендокринологічній `клініці

Автор: 
Болгов Михайло Юрійович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2008
Артикул:
0508U000130
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ДІАГНОСТИЧНО-ЛІКУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ЕНДОКРИНОЛОГІЇ
2.1. Класифікування захворювань щитоподібної залози
Потреба в чіткому визначенні діагнозів у пацієнтів з патологією щитоподібної
залози для використання їх при автоматизації ведення медичної документації є
вельми актуальним питанням [36, 84, 92, 138, 148]. Як відомо, рубрики
Міжнародної класифікації хвороб [69, 174] не можуть і не повинні враховувати
усі сторони формування діагнозу. МКХ є основою групування нозологічних форм з
метою проведення статистичного аналізу, зокрема, для узгодження показників
різних країн. Всі інші особливості враховуються дослідниками і клініцистами в
залежності від своїх потреб. Так, існують і удосконалюються доповнення до МКХ
для онкологів, морфологів та ін. [13, 22, 156, 166]. Нижче наведено рубрики
захворювань ЩЗ з Міжнародної класифікації хвороб, що стосуються вогнищевої
патології.
E01.1 Багатовузловий (ендемічний) зоб, пов’язаний з йодною недостатністю,
241.1, 241.9
E01.2 Зоб (ендемічний), пов’язаний з йодною недостатністю, неуточнений, 240.9
E05.1 Тиреотоксикоз з токсичним одновузловим зобом, 242.1
E05.2 Тиреотоксикоз з токсичним багатовузловим зобом, 242.1, 242.2, 242.3
E07.8 Інші уточнені хвороби щитоподібної залози, 246.3, 246.8
E07.9 Хвороба щитоподібної залози неуточнена, 246.9
E04.1 Нетоксичний одновузловий зоб, 241.0, 246.2
E04.2 Нетоксичний багатовузловий зоб, 241.1, 241.9
E04.8 Інші уточнені форми нетоксичного зобу, 241.9
C73 Злоякісне новоутворення щитоподібної залози, 193
C75.8 Злоякісне новоутворення більш ніж однієї ендокринної залози неуточнене,
194.8
Безумовно, клініцисти повинні відносити діагноз кожного конкретного пацієнта до
однієї або декількох рубрик МКХ, але це зовсім не виключає можливості
використання різного роду доповнень та уточнень. Так, наприклад, всі “Злоякісні
новоутворення щитоподібної залози” представлені у МКХ однією рубрикою і мають
код “C73”, що не заважає клініцистам виставляти пацієнтам більш конкретні
діагнози, зокрема папілярного або медулярного раку. Рубрика “інші
захворювання”, яка зустрічається у багатьох розділах МКХ, також не може бути
застосована у якості діагнозу пацієнта.
Крім таких чисто медичних аспектів, що роблять використання в клінічній
практиці лише рубрик МКХ у їх незмінному вигляді не завжди адекватним,
проблема, що порушується нами, стосується також особливостей автоматизованого
зберігання та обробки даних. При цьому, звичайно, первинним є питання про
коректне визначення рубрик з медичних позицій, які повинна враховувати будь-яка
спроба застосування комп’ютерної техніки. Однак, на практиці ці питання тісно
переплітаються. Так, зокрема, саме питання про необхідність чіткої рубрикації
постає у всій своїй актуальності при автоматизації ведення медичної
документації [3, 45]. Саме спроба комп’ютерної обробки великих обсягів даних
породжує питання про класифікацію діагнозів (зокрема, відносно патології
щитоподібної залози) як надзвичайно важливе, від вирішення якого залежить не
тільки ефективність, а часто і, взагалі, можливість продуктивного аналізу. При
цьому належить відмітити, що принципово можливо забезпечити зберігання
будь-яких даних (у текстовому форматі), але лише рубрики підлягають
автоматизованій обробці у повному розумінні цього слова. Іншими словами,
проблемою є визначення саме рубрик діагнозів.
Слід зазначити, що широко розповсюджені класифікації захворювань щитоподібної
залози зазвичай мають суміш різних підходів: функціонального, анатомічного,
патогенетичного та ін. Тільки так, наприклад, могла з’явитись нозологічна форма
“Дифузний тиреотоксичний зоб” в якій відбиваються два принципово різних
напрями: наявність збільшення ЩЗ та наявність тиреотоксикозу. При цьому
зрозуміло, що хоча поєднання цих змін здебільшого і є типовим, для визначення
кожної окремої ситуації такий підхід не підходить, а для характеристики деяких
випадків (наприклад, виявляється тиреотоксикоз, а ЩЗ не збільшена) взагалі не
дозволяє коректно виставити діагноз.
Треба визнати, що подібна практика в медицині є загальноприйнятою. В першу
чергу, це пов’язано з історичним шляхом отримання наших знань. Ситуації, коли
при визначенні того чи іншого захворювання вже було достатньо інформації щодо
розуміння його патогенезу траплялись в історії медицини лише як виключення.
Здебільшого спочатку клініцистами відокремлювався той чи інший (типовий)
симптомокомплекс, йому давали назву, а вже після цього починався пошук
закономірностей перебігу хвороби та спроби вияснити його патогенез. По мірі
отримання нової інформації та поповнення наших знань траплялись інколи
протилежні речі. Деякі різні симптомокомплекси (вже давно названі хворобами)
виявлялись проявами одного й того ж патогенетичного ланцюга. В інших випадках
одні й ті самі клінічні ознаки, як з’ясовувалось, мали зовсім різні
патогенетичні чинники, тобто фактично були різними захворюваннями. Так,
наприклад, хвороба Іценко-Кушинга була названа так за ознаками глюкокортицизму,
але згодом вияснилось, що чинником цього стану може бути як пухлина коркового
шару надниркової залози, так і гіперсекреція адренокортикотропного гормону
гіпофізу. Для відокремлення цих різних обставин було використано терміни
“хвороба” та “синдром” Іценко-Кушинга.
Захворювання щитоподібної залози не є виключенням. Так, до цього часу
здебільшого в практиці використовується класифікація О.В.Ніколаєва (1964 р.) за
якою розділяють вроджені аномалії ЩЗ, ендемічний та спорадичний зоб. Подальший
розподіл за формами містить, наприклад, для ендемічного зобу, градації за
ступенями збільшення, а для спорад