Вы здесь

Кишкові інвазії індиків (поширення, діагностика, патогенез, профілактика)

Автор: 
Богач Микола Володимирович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2008
Артикул:
0508U000331
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводили протягом 1996-2007 років в лабораторії паразитології
кафедри епізоотології та паразитології ОДАУ, в лабораторії паразитології
Одеської дослідної станції та на базі віварію ОДС ННЦ «ІЕКВМ».
Дослідження епізоотологічної ситуації з інвазійних хвороб індиків проводили в
господарствах різних форм власності Одеської, Миколаївської та Херсонської
областей. Відомості про поголів’я птиці, спеціалізацію і технологію
виробництва, паразитологічну ситуацію одержані і проаналізовані за матеріалами
звітності обласних державних лабораторій ветеринарної медицини та інформації,
отриманої, безпосередньо, від власників і спеціалістів господарств.
Враховуючи той факт, що більшість індикопоголів’я знаходиться в приватних
господарствах вивчення їх гельмінтофауни провели у господарствах окремих
адміністративних районів: Одеська область – Овідіопольський, Балтський,
Великомихайлівський, Саратський, Ширяєвський райони; Миколаївська область –
Кривоозерський, Снігурівський, Первомайський, Березнігуватський райони;
Херсонська область – Новотроїцький, Нововоронцовський, Каховський, Каланчацький
райони.
Головним показником при епізоотологічному обстеженні індикопоголів’я був
показник ступеня ураженості стада індиків гельмінтами та простішими, тобто
екстенсивність інвазії (ЕІ). Фекалії відбирали з підлоги безпосередньо після
дефекації або індивідуально із клоаки, досліджували стандартизованим методом
Г.А. Котельникова та В.М. Хренова [546]. Визначення яєць гельмінтів до
відповідного виду проводили під мікроскопом при малому збільшенні (х 80) та за
допомогою атласів диференціальної діагностики гельмінтозів [547-549].
Екстенсивність інвазії визначали за формулою 2.1:
ЕІ = х 100, де
ЕІ – екстенсивність інвазії,
Х – кількість птиці, в якої виявили яйця гельмінтів,
У – загальна кількість птиці у стаді.
Всього досліджено 10126 проб фекалій.
Інтенсивність гельмінтозної інвазії визначали шляхом підрахунку кількості яєць
гельмінтів у одному грамі фекалій та шляхом підрахунку гельмінтів при
здійсненні неповних гельмінтологічних розтинів кишечників вимушено забитої,
спеціально забитої та загиблої птиці за К.І. Скрябіним (1928).
Частковому патологоанатомічному розтину трупів індиків піддано 2707 птиць.
Виділених цестод консервували в 700 етиловому спирті, нематод – у рідині
Барбагалло. Визначення видів цестод проводили після їх фарбування
молочно-кислим карміном, нематод – після просвітлення їх в молочній кислоті з
гліцерином.
Дослідження щодо наявності і кількості гістомонад і трихомонад у вмісті
кишечнику, а також з уражених ділянок печінки проводили шляхом звичайної
мікроскопії, продивляючись нативний матеріал і культуру паразитів в затемненому
полі, а також шляхом фарбування препаратів фарбою Гімза за методом
Романовського і методом, запропонованим М.А. Колабським [550].
Для діагностики еймеріозів індиків відібраний матеріал досліджували методом
Фюллеборна і Дарлінга згідно ГОСТ 25383-82 (СТ СЭВ 2547-80) [551]. Кількість
ооцист підраховували під малим збільшенням мікроскопу (10х10) у 20 полях зору з
наступним обчисленням середнього показника. Для встановлення сезонної і вікової
динаміки еймеріозів індиків здійснювали копроскопічні дослідження птиці від
п’ятиденного до однорічного віку.
Належність видів еймерій встановлювали за таблицею L.P. Pellerdy (1965) та
визначником Є.М. Хейсіна [552] з урахуванням форми, кольору, довжини та ширини
ооцист, наявності чи відсутності мікропіле, полярної гранули, остаточного тіла
в ооцисті і спороцисті, а також довжини перебігу препатентного і патентного
періодів.
З метою визначення джерел зараження і шляхів розповсюдження гельмінтозів
індиків у приміщеннях, де утримували птицю, відбирали зіскрібки з підлоги,
стін, годівниць, напувалок, ємності з мінеральними добавками (річковий пісок,
ракушняк), які знаходились на відстані 15-20 м від пташника та досліджували на
наявність яєць гельмінтів за методом А.І. Корчагіна [553]. Всього обстежено 417
проб з довкілля. Дослідження проб проводили щомісяця, при цьому враховували
кількість яєць гетеракісів та аскаридій, ступінь їх розвитку та внутрішню
структуру.
Для вивчення ролі дощових червів у розповсюдженні аскаридіозно-гетеракозної
інвазії індиків в лабораторії паразитології ОДС ННЦ «ІЕКВМ» провели
експериментальне зараження останніх інвазійними яйцями гетеракісів. Відібраних
червів поміщали в чашки Петрі, ретельно промивали водопровідною водою і
розділили на дві дослідні (n=12) та контрольну (n=12) групи.
Зараження дощових червів проводили в склянках, зверху вкритих марлевими
пов’язками. Поживним матеріалом для червів були дрібні корінці від злакових
рослин, які були достатньо зволожені. До них додавали інвазійні яйця
гетеракісів (готували за власною методикою). Розтин експериментально
інвазованих дощових червів з метою виявлення в них яєць і личинок гетеракісів
проводили на 3, 5 і 7 добу. Визначення видів дощових червів проводили за
визначником О.В. Чекановської [554].
Для вивчення ролі дикого голуба Columba livia в епізоотології капіляріозної
інвазії індиків в умовах віварію ОДС ННЦ «ІЕКВМ» проведено штучне інвазування
10 індичат та 10 голубів вирощеною інвазійною культурою яєць Capillaria
obsignata за методом П.Т. Твердохлєбова [555] шляхом індивідуального
згодовування шматка фільтрувального паперу, на який шприцем без голки нанесли
осадову рідину яєць капілярій з бактеріологічної чашки. Кількість інвазійних
яєць на одне індича склало 300±30, а на одного голуба – 100±10 екз. Всього в
досліді по вивченню перехресного інвазування і